Всього: 3485 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 0 Із них: Новачків: 1110 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 752
29 травня знову лунав останній дзвоник у стінах Кобеляцького НВК №1. Кожного року він сповіщає вчителів, що їх учні сміливо вирушають у доросле життя. Вітання, квіти, нагороди, усмішки і сльози – все це поєднується у феєричний букет вражень, який запам’ятається випускникам на все життя Першими вчителями цьогорічних випускників були Людмила Малик та Людмила Пустовіт. Прощальне слово до учнів тремтячим голосом говорила Людмила Пустовіт, яка й досі пам’ятає найменші дрібниці про своїх, колись маленьких, першокласників. – В добрий путь, мої маленькі і дорослі діти! – промовила Людмила Миколаївна, не в силі приховати сльози. Цього дня учні не згадують двійок за невивчений урок, зауважень за погану поведінку, а пам’ятають лише любов і турботу, яку роками для них сіяли педагоги. Випускники дарували квіти улюбленим вчителям, не бажаючи з ними прощатись. Але час іде і його зупинити неможливо. Учениця першого класу Інна Рибалко на мужніх плечах одинадцятикласника Антона Багна з допомогою дзвоника покликала випускників на останній урок. Для учнів 4-х класів дзвоник був теж символічно останнім, адже перша вчителька більше не буде поряд, не дасть пораду, не обігріє своїм душевним теплом. На шкільній дошці каліграфічно виведені слова: «Осяяний дитинства край, початкова школо, прощавай!» Класний керівник Олена Олександрівна Волошина востаннє проводить урок. Діти співали частівки, танцювали вальс, розповідали усмішки. Вони б хотіли забрати Олену Олександрівну з собою до старших класів, але… Певно, діти не зовсім розуміли, що вони розлучаються з першою вчителькою назавжди. А Олена Олександрівна вже знала, як швидко летять роки і ростуть її діти. Адже більше 15 років тому подібні слова вона говорила автору статті, проводжаючи в 5-й клас. А здається, наче вчора.
Головна 
