Всього: 3485 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 0 Із них: Новачків: 1110 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 752
У четвер по райцентру їздив військовий «УАЗ» із включеною сиреною. Але поява бойової техніки аж ніяк не лякала городян. Всі знали – це відзначають своє свято колишні прикордонники Хлопці в зелених кашкетах почали збиратись біля 10-ої ранку на ринковій площі. Орієнтиром для них слугував все той же «УАЗ» із відкритим верхом, прикрашений військовими прапорами. Одні йшли пішки, інші приїжджали легковими автомобілями. На головах колишніх прикордонників гордо красувались зелені кашкети, берети, а то й морські безкозирки. «Наші ж і на прикордонних катерах служили», - пояснює один із організаторів зібрання, начальник служби позавідомчої охорони Віталій Савенко. – Тобто їх і моряками можна назвати. Але святкують вони з нами». «Шикуйсь! Струнко!» - лунає команда. І колона з кількох десятків чоловік крокує до Меморіалу Скорботної матері. Там прикордонники кладуть квіти до могили загиблих воїнів. Як тих, хто загинув під час Великої Вітчизняної війни, так і до могил «афганців». Після офіційної частини прикордонники вирушають в район пляжу Мальованка, що на околиці Кобеляк. Там, на березі річки, вкопаний прикордонний стовп, натягнута колюча сітка, стоїть величезний стіл, накритий наїдками та напоями. Поряд на багатті готується традиційна юшка. Ті, хто прибувають пізніше, підходять до «УАЗа» і не приховують свого захоплення побаченим. «Все, як в молодості, як під час служби», - говорить приватний підприємець Володимир Касьяненко. – Я тут вперше, але тепер буду святкувати регулярно». «Цього УАЗа» я купив за дві сотні гривень», - розповідає Віталій Савенко, - І сказав хлопцям - або зробимо машину, або я власними руками її спалю. І зробили. Запчастини несли всі. В кого що є. А зібрав машину Саша Зінченко». Олександр Зінченко того дня був в центрі уваги. І не лише тому, що дав «друге дихання» бойовій машині. Він ще й виявився чудовим співаком та баяністом. Найчастіше його просили виконати неофіційний гімн прикордонників. «А на плечах у нас зеленые погоны», - приспів дружно підтримують і шістдесятирічні убілені сідинами чоловіки, і зовсім молоді юнаки, і успішні бізнесмени, і безробітні. Того дня вони були рівні, називали один одного виключно словом «брат». Їх об’єднало велике братство прикордонників.
Головна 
