Всього: 3486 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 1 Із них: Новачків: 1111 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 753
«Им неведомо чувство стыда и совести», під таким заголовком був надрукований у газеті «Київський вісник» №54 лист інваліда І групи Великої Вітчизняної війни Сапарніяза Ісакова, протиправно позбавленого житла Кобеляцькою міською радою ще в 2005 році. Так і бомжує інвалід війни вже п’ятий рік. Про те, що державним чиновникам невідомо почуття совісті і сорому для мене не було новиною. Як, мабуть, і для багатьох читачів. Але, здається, совість і сором не притаманні і частині депутатів районної ради. 11.06.2009 року мені довелося бути присутньою на засіданні комісії райради з питань соціального захисту, на якій розглядалося клопотання районної організації ветеранів про внесення на розгляд сесії районної ради питання про поновлення порушених гарантованих Конституцією України прав інваліда війни С.Ісакова. І тут думки членів комісії розділилися. Здавалося б ніхто не насмілиться перечить захисту інваліда, але проти винесення питання на розгляд сесії виступили два члени комісії – депутати райради Мазняк і Казирід. Вразило те, що депутат Казирід обіймає посаду головного лікаря Білицької лікарні. Професія лікаря у всі віки рахувалася самою гуманною і аполітичною. Так чому ж він не підтримав пропозицію районної ради ветеранів? При цьому членам комісії було заявлено, що питання має політичний підтекст, а у Біликах є інваліди війни, які проживають ще в гірших умовах. В яких ще гірших умовах? В землянках чи бліндажах? І якщо це правда, то чим же ми похваляємося? Як можемо спокійно спати? На 64 році після закінчення самої кровопролитної із війн в історії людства, деякі її учасники змушені бомжувати по волі влади, яка публічно «клянеться» їм у свої турботі, а насправді думає щось на зразок: «а швидше б ви вже виздихали». І, як говорив один із виступаючих на недавніх парламентських слуханнях з проблем ветеранів війни: «Влада відноситься до ветеранів гірше фашистів». Так до чого ж ми дожилися? Країна і влада, які так ставляться до свого минулого і його героїв – приречені. Позиція двох згаданих членів комісії – депутатів райради призвела до того, що відповідне рішення не було прийняте, і інвалід знову буде змушений бомжувати. Запитаєте, а де ж наша прокуратура, яка зобов’язана слідкувати за дотриманням законності і захищати пересічних від свавілля? Я не знаю, шановні читачі, де наша прокуратура і чим вона займається. Заступник міського голови О.Письмак, який був присутнім на засіданні комісії і захищав діяльність міського голови заявив, що органи прокуратури «ретельно перевіряли» законність виселення людей з будинку і ніяких порушень не помітили, а в будинку взагалі проживали не люди а бомжі, які ніде не працювали і не платили квартплату. При цьому він повідомив, що вільного житла для інваліда війни у будинку немає. Із трьох вільних квартир, дві придбані прокуратурою для своїх працівників, причому, одна за якісь спонсорські кошти, а третя виділена, тій же прокуратурі, у якості службової. Ось такий фінал людської трагедії. Знав би інвалід у далекі воєнні роки до чого призведе його Перемога… І виходить що сам інвалід у всьому і винний. Винний, що проливав кров за те щоб по землі ходили моральні виродки.
Р.S. У останній відповіді наданій прокурором району інваліду Ісакову у квітні 2009 року можна прочитати про те, що однією із причини виселення є невідповідність умов проживання санітарним нормам і припинення забезпечення комунальними послугами та несплату за їх надання. Зараз міський голова припинив надання послуг з утримання будинків уже всьому місту і ніхто з мешканців не сплачує квартплату… А вартість житлового фонду, за висновком КРУ, «помилково» занижена на 9 млн.грн.
Головна 
