Всього: 3484 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 1 Із них: Новачків: 1109 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2732 Жінок: 752
Анатолій Шкарбан: «Не можна гнатися за «швидкою» гривнею»
14:36
Депутат Полтавської обласної ради Анатолій Шкарбан не одразу включився в дискусію щодо запланованого на Кобеляччині будівництва гігантського птахокомплексу. Коли вона розпочалась, він перебував у відпустці. Та зараз Анатолій Миколайович включився у вивчення цього питання. І поділився з читачами «ЕХО» своїми міркуваннями з цього приводу.
За словами Анатолія Миколайовича, своєрідним поштовхом для нього став візит до Пирятинського району. Він, як голова комісії, котра опікується екологією, вивчав там проблемні питання, пов’язані із діяльністю місцевого сирзаводу. Це підприємство розташоване в самому місті Пирятин. Воно має величезне значення для соціально-економічного розвитку як самого міста, так і району. Завод щоденно приймає і переробляє 600 тонн сировини, тобто молока. Воно закуповується на території чотирьох областей – Полтавської, Сумської, Черкаської і Чернігівської. Здавачами молока є 22 тисячі чоловік та 62 господарства. На самому заводі працюють 847 робітників. За 2008 рік підприємством було сплачено податків і зборів, включаючи дотацію виробникам, - 90974436,96 гривень. Це однозначний позитив. Люди мають роботу і зарплату, бюджет поповнюється, селяни мають куди здавати молоко. Водночас Пирятинський сирзавод лише за одну добу скидає 1000-1100 тонн відходів. Скидає в міські очисні споруди. І платить за це місцевому комунальному підприємству 147 тисяч гривень щомісяця. Ще кілька років тому очисні споруди справлялись із навантаженням. Але на сирзаводі провели реконструкцію і його потужність зросла. І почалися так звані аварійні викиди. Простіше кажучи, не відфільтровані нечистоти пливуть у річку Удай, яка донедавна вважалась ледве не найчистішою на Полтавщині. Тим часом, нижче по течії група бізнесменів облаштували базу для відпочинку туристів. Вони викупили будівлі колишнього військового містечка і облаштували там готелі. На території є два футбольних поля, одне з яких пристосоване для гри у пляжний футбол. Є тенісні корти, човни для прогулянок, велосипеди і багато чого іншого, що потрібно для відпочинку і оздоровлення. Крім того, потрібно враховувати й те, що лише бізнесмени вклали в розчищення Удаю 800 тисяч гривень. І ще близько півмільйона виділила обласна рада. А ось чистої води, мальовничої річки вже немає. Відповідно і туристи вперто не бажають відпочивати в смороді і купатися в брудній водоймі. За словами Анатолія Шкарбана, специфічний запах виробництва, тобто сирзаводу, чути по всьому місту. На територію очисних споруд зважився зайти лише він. Журналісти, які супроводжували депутатів-обласників швиденько позакривали вікна в автомобілях і почали вигукувати: «Тікаймо звідси». Самим депутатам після перебування біля очисних споруд довелось міняти одяг. Потім заступник голови облдержадміністрації Іван Близнюк влаштував Анатолію Шкарбану водну екскурсію по Удаю. Анатолій Миколайович розповідає про свої враження: «Спочатку я не помітив нічого особливого. Ну, нібито вода в річці мутна. Ну нібито очерет сохне. А потім ми підпливли до місця, де в Удай впадає невеличка річечка. Вона по розмірах схожа на нашу Кобелячку. Іван Близнюк пояснив мені, що та річка має свій початок на міських відстійниках. То течуть відходи із сирзаводу. Ми попливли по тій річечці. До її початку допливти не змогли через нестерпний сморід. Повернулись назад і трішки пропливли вверх по Удаю. Я подивився назад і усвідомив різницю. Вище від стічної канави ми побачили чудову річку з прозорою водою, в якій можна було роздивитися і дно, і рибу. А нижче вже був не Удай, а потік каламутної води». Після такої екскурсії Іван Близнюк зробив гучну заяву, адресовану керівництву сир заводу: «Або ви припиняєте викиди, або ми «заваримо» трубу, через яку йдуть відходи виробництва». Емоції Івана Федоровича зрозуміти можна. Адже він є місцевим жителем, патріотом Пирятинського району, одночасно співвласником туристичного комплексу «Велика Круча», розташованого на Удаї. Із усього побаченого і почутого Анатолій Шкарбан зробив наступні висновки: «Ми зіткнулися зі величезною проблемою. Однозначно зрозуміло, що сирзавод завдає непоправної шкоди довкіллю. То виходить його потрібно закривати? І цим самим залишити людей без роботи і селян без прибутку. Та й до бюджету не надходитимуть 90 мільйонів у рік. Більше того, опиняться під загрозою загибелі і міські очисні споруди. Адже надходження від сирзаводу давали змогу місцевій владі роками на підвищувати тарифи на відповідні послуги для населення. Що, підвищувати тариф для людей в 10 раз? Та й після цього чи виживуть очисні? Власники заводу на Полтавщині не живуть. Ті, що відомі, живуть у Києві, інші – за кордоном. Вони реагують на ситуацію дуже спокійно. Вони готові на місяць-два зупинити завод, тому що мають запас продукції. А за цей час буде вирішуватись питання чи вони будуватимуть власні очисні споруди, чи викуплять міські. Друге – швидше в часі. Але тарифи для населення тоді встановлюватимуть не депутати, а бізнесмени. Перше – довга і затратна справа, на яку потрібно від 10 до 70 мільйонів гривень. Де брати ці гроші? А ось тепер давайте спробуємо спроектувати пирятинську ситуацію на ту, що може виникнути на Кобеляччині. Чи збільшиться навантаження на довкілля після побудови птахокомплексу? Збільшиться безумовно. Звичайно, є межа, з якою природа справляється. Вона справляється з відходами та викидами від птиці, яку тримає населення, з вихлопними газами і багато з чим іншим. Але ж птахокомплекс – це зовсім інші масштаби. І хто дасть гарантію, що не повториться пирятинська ситуація. Бізнесмени наростять потужності і… А між тим, дискусія йде кілька місяців, проект впроваджується півроку і до цього часу ніхто не продемонстрував навіть приблизних розрахунків по шкідливих викидах майбутнього виробництва. Я можу зрозуміти тих 1000 чи 1500 чоловік, які мріють отримати роботу. Можу зрозуміти тих п’ятьох чи шістьох сільських голів, котрі мріють наповнити свої бюджети і врятувати села від вимирання. Але ж… Населення району складає майже 40 тисяч чоловік. Ще кілька тисяч живуть в Нових Санжарах, поряд з якими розташовуватиметься один із підрозділів птахокомплексу. Їх інтереси теж потрібно враховувати. Ви знаєте, мене дивує, навіть слова не доберу, нехай це буде легковажність, в підході до даної справи з боку районної влади. Я не бачу навіть намагань серйозно вивчити і прорахувати ситуацію. Ось давайте уявімо собі, що противники птахокомплексу виявились праві. Як закрити виробництво, котре дає роботу і гроші в бюджет? Йдемо далі – закрили. А довкілля вже знищене. Скільки сотень мільйонів, а то й мільярдів може знадобитись для його відновлення? А хто ці гроші дасть? Бізнесмени? Вони підуть собі! Держава? В неї й інших клопотів вистачає. Є й ще один нюанс, не пов’язаний з екологією. Ось кажуть – місцеві виробники бояться конкуренції. Спірне твердження. Конкуренція у нас є. Дрига конкурує з Норкою, Жук з Копельцем, Андрієнко ще з кимось. Той почав більше платити за оренду – люди до нього пішли. Тоді другий піднімає плату. А птахокомплекс – це не конкурент. Це – монополіст. Бізнес такого рівня може рік-два працювати собі в збиток, щоб «задавити» інших. А ставши монополістом, диктуватиме свої умови іншим. І останнє. Я не роблю остаточних висновків. Повторюсь, ще ніхто не бачив ніяких розрахунків по птахокомплексу. Але чітко усвідомлюю одне. Гнатися за швидкими грошима – не можна. Це може закінчитися величезними збитками і проблемами». Що можна додати до сказаного Анатолієм Шкарбаном? Дійсно, легковажність підходів дивує. Але ж так відбувається по всій Україні. В нормальних країнах галузі тваринництва розвивають пропорційно – 1/3 – велика рогата худоба, 1/3 – свинарство, 1/3 – птахівництво. В Україні птахівництво займає вже більше 50% ринку тваринницької продукції. І цей дисбаланс поглиблюється. В тому числі і за рахунок (можливо) Кобеляцького району.
Від редакції: буквально в останні хвилини перед відправкою номера в друк до редакції надійшла «свіжа» інформація, опосередковано пов’язана з «курниками». Один із депутатів районної ради, який є приватним підприємцем, повідомив, що до нього приїжджали перевіряючі. Він не дав дозволу здійснювати перевірку, поскільки не був в установленому порядку про неї повідомлений. За словами депутата, працівники податкової, санепідслужби, управління праці та соціального захисту населення отримали завдання перевіряти всіх, хто голосував проти «курників». Якщо це дійсно так, то районна влада в черговий раз наступає на «граблі», намагаючись силою «пропхнути» потрібне їй рішення. Якщо такими «цивілізованими» методами намагаються втілити в життя проект по будівництву птахокомплексу, то можна уявити, як «цивілізовано» дотримуватимуться там норм екобезпеки. Страшно уявити.
Головна 
