Всього: 3486 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 0 Із них: Новачків: 1111 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 753
Із народження і протягом усьго життя звучить для нас наше ім'я, воно – частка нашої особистості. Магія імені велика. Ім'я – це не просто слово для оклику, ім'я – це і характер, і доля. Багато народів світу вірили в магічну силу імені, його нерозривний зв'язок з людиною, яку воно називає. Вірили в це і давні слов'яни. Велике поширення в Давній Русі мали такі слов'янські імена як: Всеволод, Володимир, Житомир, Боримир, Творимир, Брячислав, Мстислав, Ростислав, Ярослав, Ярополк, Святополк, Доброгост та ін. Серед наших прадідів за частотою вживання першість належить двом іменам: Іван – 11 % (від загальної кількості імен), Василь – 6 %. Далі ідуть Федір, Степан, Грицько, Михайло, Семен, Андрій, Яків, Олексій. Взагалі, у дореволюційний період обряд наречення новонароджених належав церкві. Під час церковного обряду хрещення піп обирав із святців, календарного церковного списку святих, ім'я для новонародженого. Святий, ім'ям якого було наречено дитину, вважався її духовним охоронцем, небесним заступником. Після Великої Жовтневої соціалістичної революції було ліквідовано церковний список і введено свободу вибору імені. З того часу українці почали запозичувати західноєвропейські імена, наприклад: Альберт, Артур, Едуард, Еміль, Роберт, Альбіна, Елеонора, Ельвіра, Жанна та ін.; повернулися давні імена: Олег, Ігор, В’ячеслав; створювалися нові, зокрема з абревіатур: Владлен (з рос. «Владимир Ленин»), Кім («Комуністичний Інтернаціонал молоді»); Рем («революція, електрифікація, машинобудування»), Ревмира (з рос. «революция мировая»). У наш час установився досить постійний і компактний набір імен. Спостерігається, крім того, значна концентрація імен, тобто невелика кількість їх охоплює переважну більшість новонароджених. Отже, цілком добровільно обираючи ім'я для дитини, ми, не усвідомлюючи цього, підкоряємось певному колективному смакові, моді на імена, примхи якої не завжди вдається встановити. На закінчення хотілося б нагадати ще одну народну традицію, пов'язану з обранням імені для дитини, а саме звичай називати її на честь котрогось з батьків подружжя. На Закарпатті до нашого часу зберігається традиція наречення першого сина іменем діда, а другого — іменем батька. Отже, давши дитині ім'я свого батька чи матері, ми не лише виявляємо цим свою любов і повагу до них, а й продовжуємо життя імені у колі нашої родини, створюємо певну традицію роду, яку, можливо, продовжать і наші діти. Даючи ім'я, варто приглядатися, чи не викликає якихось небажаних асоціацій поєднання ініціальних літер, воно повинно бути гарним, простим, милозвучним, яке вдало поєднувалося б із прізвищем і по- батькові. До вибору імені батькам слід ставитися з усією відповідальністю, щоб не довелося їх дітям у майбутньому порушувати питання про зміну імені в юридичному порядку. Що передбачає чинне законодавство? Ім'я дитини визначається за згодою батьків. Дитині може бути дано не більше двох імен, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належать мати і (або) батько. Спір між батьками щодо імені дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Головна 
