Всього: 3484 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 1 Із них: Новачків: 1109 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2732 Жінок: 752
Просяниківка хвилюється – раз, Світлогірське хвилюється – два…
13:20
Більшість читачів повинні пам’ятати веселу дитячу гру під назвою «Море хвилюється - раз…» Під час неї, доки ведучий промовляє свій текст, дитяче «море» стрибає, кірчиться, веселиться щосили. А потім, після відповідних слів, завмирає. І ведучий пробує визначити хто кого із себе кірчив. Щось схоже на цю гру відбувається нині у селі Просяниківка. Але позаяк грають у неї виключно дорослі, то й дійство від цього стає зовсім невеселим. 23 липня жителі Просяниківка заблокували на тракторному дворі зернозбиральні комбайни, які належать агрофірмі «Нафком-Агро». І вже майже тиждень не випускають техніку в поле. Майже 300 гектарів озимої пшениці з кожним днем втрачають потенційну врожайність. Зерно сиплеться на землю, заїжджі комбайнери тихенько матюкаються, а дії жителів Просяниківки підтримують жителі сусідніх Світлогірського та Морозів. «Нехай привозять гроші, тільки «налічку», розплачуються, а потім ми випустимо комбайни», – безапеляційно заявляє один із учасників пікету Григорій Кривуля. Чоловік чергує біля комбайнів кожного дня. Найбільше його та й інших селян дивує й обурює той факт, що за 6 днів протистояння до них не з’явився жоден чиновник «з району». «Ми Решетила (голову Кобеляцької РДА) ще 8 липня ждали, хоч і дощ йшов, а люди зібралися. А він, барин, не приїхав», – скаржиться Галина Мороз. – І зараз всі про все знають, але нічого не роблять. Тільки в міліцію мене визивають. А я не поїду, бо нічого не вкрала і нікого не вдарила». – Боже, Боже, щоб оце раніше хліб в полі стояв і його не збирали… – тихенько бідкається старенька бабуся. – Чи нам хоч за ці комбайни нічого не буде? – Не буде, не бійтеся, ми ж своє требуєм, – заспокоюють її з натовпу. Взаємовідносини власників паїв із Світлогірського, Просяниківки та Морозів із орендарями з фірми «Нафком-Агро» вже давно не є ідеальними. У минулому році для того, щоб селяни отримали орендну плату та зарплату в ситуацію довелося втручатися виконавчій владі району. Врешті-решт «кияни», а засновники фірми живуть в столиці, розрахувалися із своїми пайовиками. Але останні однозначно заявили, що в подальшому здавати в оренду «нафкомівцям» землю не будуть. Термін договору оренди закінчився у грудні 2008 року. А восени «нафкомівці» все ж посіяли озиму пшеницю на просяниківських, світлогірських і морозівських землях. Вони вважають, що договір продовжений автоматично, адже селяни не писали заяв про його розірвання. Власники ж паїв вважають продовження дії договорів оренди незаконним, а дії «нафкомівців» - самозахопленням землі. Їх аргументи – договори не зареєстровані у відповідних службах. Крім того, в березні 2009 року жителі навколишніх сіл таки визначились із новими орендарями. Вони віддають свої землі сільгосппідприємствам «Громада» та «Агросвіт». А від «Нафкому» власники паїв чекали лише виплати заборгованості за оренду майна за 2008 рік і повного розрахунку за рік поточний. А далі – прощання без сліз та смутку. У липні розпочалися жнива. І селяни з надією очікували початку сплати за оренду паїв. А хвилюватися почали після того, як зрозуміли – все зібране зерно вивозиться за межі Кобеляцького району. А немає зерна – немає й чим розраховуватись. Хоча, за словами пайовиків, пшениця за «нафкомівськими» цінами їм не надто й потрібна. «Он у Оріхівці вони своїм пайовикам пшеничку по півтори тисячі цінять», – скаржиться пенсіонерам Микола Мороз. – Та за такі гроші я у фермера дві тонни куплю». Коли орендарі скосили і вивезли пшеницю на площі 700 гектарів, селяни збунтувалися. Вони заблокували комбайни. Люди лягали на землю на їх шляху, перегороджували рух велосипедами. Було багато крику, емоцій та до фізичного протистояння, на щастя, справа не дійшла. І ось вже протягом п’яти днів місцеві жителі щодня і щоночі пікетують біля «нафкомівської» техніки. До акції просяниківців регулярно долучаються жителі Світлогірського та Морозів. В пікеті буває від 30 до 100 чоловік. «Отак і сидимо, ми тут, а вони (комбайнери) – ось там», – підсумовує Галина Мороз. «Ось там», тобто за якихось сотню метрів від пікету, в тіні дерев розташувались кілька чоловіків. Їх точку зору на події, що розгортаються в Просяниківці озвучив Михайло Ляхович, головний інженер «Нафком-Агро». «Погано все це, – говорить чоловік. – Вони (пікетувальники) про свої права думають, а про інших забувають. Їм на садибах Жук (директор «Громади», майбутній орендар) вже ячмінь покосив. А в нас зерно сиплеться, бур’яном все заростає. Прошу – випустіть один комбайн, ми ж тільки на садибах коситимемо. Та ніхто й слухати не хоче». «Розділилось село, воюють між собою, як в Афгані, – зітхає чоловік у камуфляжному одязі, – ось кореспонденти понаписують про нас і сміятимуться люди». За словами Михайла Ляховича, до 2008 року ситуація в «Нафком-Агро» була більш-менш нормальна. «Із нашого села у них чоловік 10-15 працювали, була зарплата, якась впевненість у майбутньому, – говорить інженер. – А потім чомусь стало гірше. Зараз у них навіть місцеві комбайнери не працюють, бо дуже мало платять. То вони привозять із Семенівського району». Під час розмови до працівників «Нафкому» потихеньку підтягуються пікетувальники. Атмосфера миттєво стає напруженою. Слово за словом і починається банальна сварка. «Я ж вам казав, - розділилось село», - говорить, закурюючи чергову цигарку, чоловік у камуфляжі. Голова Кобеляцької РДА Олег Решетило, який нині перебуває у відпустці, коментує ситуацію в Просяниківці наступним чином: «Ну те, що райдержадміністрація нічого не знає і не намагається розв’язати конфліктну ситуацію є неправдою. У вівторок в селі були і виконуючий обов’язки голови РДА Олександр Жук, і начальник управління агропромислового розвитку Анатолій Шинкаренко. Ми намагаємось привести обидві сторони конфлікту до розумного компромісу. До речі, схожа ситуація була кілька років тому в Озерах. Там теж підприємство вивозило зерно, маючи великі борги перед пайовиками. Люди виставили громадський пост, пустили комбайни в поле, але всі машини із зерном супроводжували на тік. А там пайовики по списку отримували збіжжя. Ситуація в Просяниківці дещо складніша, багатогранніша. По-перше, і це найголовніше, – в результаті конфлікту втрачається врожай. Це дуже погано. По-друге, громадяни втручаються в діяльність підприємства. Це незаконно. А по-третє, – у конфлікті винні самі ж орендарі, представники «Нафком-Агро». Через постійні проблеми з оплатою за оренду вони втратили довіру людей. Це раз. Пошкодувавши грошей на оформлення договорів на 2009 рік, вони потрапили в юридичну пастку. Були б у них на руках всі необхідні документи, вже давно була б в Просяниківці міліція, а комбайни під її охороною працювали в полі. Це два. Є ще четвертий, глибоко прихований, але важливий нюанс в цьому конфлікті. Я майже на сто відсотків впевнений, що це протистояння організоване. І організоване майбутніми претендентами на просяниківську землю. Впевнений, що вони про це пожалкують. Посіявши вітер, вони пожнуть бурю. Який стан справ на сьогоднішній день? Адміністрація отримала від «Нафком-Агро» гарантійного листа щодо оплати за оренду паїв. Ми вимагаємо, щоб до нього долучили ще й список пайовиків – хто і коли, і що отримуватиме. Звичайно, добре було б, аби нафкомівці вже почали розрахунок з людьми, адже до 31 грудня дуже довго чекати. Але й пайовики повинні не лише слухати кукловодів, а шукати компроміс. Заганяти ситуацію в глухий кут – це неправильно». Станом на середу 29 липня ситуація в Просяниківці не змінилася. Люди сидять в пікеті, комбайни стоять в дворі, зерно сиплеться на землю. Морські, тобто людські, фігури завмерли. Ведучий ще не дав нової команди?
Головна 
