Всього: 3484 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 1 Із них: Новачків: 1109 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2732 Жінок: 752
Знаю, що в цьому номері «ЕХО» буде надруковано кілька статей, присвячених одній темі – долі грошей, виділених на поховання одного із жителів селища. Я теж хочу висловити власне бачення події, що сталася, та причин, котрі до неї призвели. До мене, як до депутата Білицької селищної ради, також звертались колеги із пропозицією підписати колективну статтю до газети. Я відмовився це робити. І нижче спробую пояснити причини моєї відмови. Потрібно відзначити, що історія із похованням полковника запасу Миколи Зарубіна таки викликала чималий резонанс серед білицької громади. Особливо серед представників депутатського корпусу. На двох поспіль сесіях селищної ради чимало часу приділялось обговоренню цього питання. Але обговорення те здебільшого зводилось до вияснення особистих стосунків. Депутати були в полоні емоцій, всі переймались долею грошей, виділених на поховання, всі вимагали повернути їх синові померлого. Звучали й прямі обвинувачення на адресу посадових осіб, які нібито намагаються присвоїти гроші інваліда. Зараз ця полеміка із сесійної зали вилилась на шпальти газети. І за всіма цими словесними баталіями депутати так і не створили спеціальну комісію, яка б розслідувала конфлікт. А без цього все, що відбувається, більше схоже на банальну сварку. Більше того – створення комісії теж не є розв’язанням проблеми. Справа в тому, що проблеми із грошима, які держава виділяє на поховання, виникають у Біликах постійно. І будуть виникати. Просто у випадку із Зарубіним, як кажуть, «найшла коса на камінь». Не секрет, що організувати поховання людині, яка немає заощаджень, родичів чи підтримки підприємства, на якому працювала, досить складно. Це потрібно бігати по інстанціях, збирати довідки, просити, щось гарантувати. Клопотів дуже багато. А потім ще й потрібно гроші отримати. Гроші, використання яких потім ніхто не контролює. Все залежить від порядності людини, яка їх отримує. Я, як депутат, вже неодноразово звертав увагу і керівників селища, і колег-депутатів на необхідність вирішення цієї проблеми. Адже в іншому разі все це закінчиться або гучною кримінальної справою, або тим, що ніхто не бажатиме хоронити одиноких людей. Що ж робити? Про це я теж не раз говорив. Потрібно створити або при діючому комунальному підприємстві, або при селищній раді спеціальну службу. Невелику, нехай там і два чоловіки в штаті буде. Але там будуть якісь офіційні розцінки, якась людина, яка гроші на поховання отримуватиме і за них звітуватиме. І буде порядок, і не обвинувачуватимуть депутати один одного в крадіжках. Про це, до речі, говорив і депутат Борис Вовк. Та, на жаль, нас мало хто слухає. Крім того, в Біликах є ще багато проблем, котрі можна і потрібно вирішувати. От, скажімо, зараз нікому викошувати зарості амброзії на вулицях селища. Між тим, влада закупила дві мотокосарки. А працювати на них немає кому. Брати в штат комунгоспу людину – невигідно. Але ж є в Кобеляках центр зайнятості, який виділяє гроші на проведення громадських робіт. От вам і вирішення проблеми – можна і безробітних на місяць-два працевлаштувати, і гроші з бюджету селища зекономити, і карантинні буяни знищити. Помітив я й деяке розмежування серед селищних депутатів. Як відомо, Білики є специфічним населеним пунктом. Тут є центр, колись прив’язаний до двох заводів, де живуть так звані «городські». І є околиці, котрі мають суто сільські проблеми. Так от, «городське» керівництво селища і депутати не звертають уваги на «сільських». А проблем і роботи по їх вирішенню на околицях – більше чим достатньо. Це і засилля бродячих собак і безприв’язне утримання худоби. Про все це я неодноразово говорив керівнику селища. Назву ще кілька проблем, на які через заяву «гризню» депутати не звертають уваги. Розібрали в нас молоко консервний завод – і тиша. Можливо і не вплинула б селищна рада на цей процес, але ж хоча б спробувала. Дерева в нас випилюють – це контролює виключно сільський голова. А потім починаються підозри в корупції і нові скандали. «Зняли» у нас секретаря ради і голову громадського формування по охороні правопорядку. А далі що? Потрібно ж нових людей на ці посади призначати. Натомість депутати «миють кісточки». Ось тут і виникає головне запитання і водночас претензія до селищного голови Юрія Латиша. Час би, Юрію Петровичу, засукавши рукава, самому активніше займатися вирішенням глибинних проблем селища, і депутатів та цю роботу мобілізувати. А перепалки на тему: «Хто вкрав гроші Зарубіна», ні проблеми не вирішують, ні авторитету селищній владі не додають.
Головна 
