Всього: 3485 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 0 Із них: Новачків: 1110 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 752
Полтавські міліціонери перекрили канал постачання повій до Москви
11:39
«Бували випадки, коли «на роботу» до клієнтів нас вивозили навіть у багажниках машин», – саме такими одкровеннями «вражали» завербовані до Москви дівчата з України, коли працівники міліції викрили організовану групу по торгівлі «живим» товаром. Усе було чітко розподілено та сформовано. Вербувальниця пропонувала дівчатам непогані заробітки за кордоном (100 – 150 доларів на тиждень). Коли потенційна жертва погоджувалася, то її супроводжували аж до Москви. Там зустрічала ще одна з числа групи, яка і організовувала професійне «дозвілля». Начальник відділу Ігор Мостовий говорить, що знадобилося понад 6 місяців аби викрити, задокументувати та притягти до відповідальності трьох жінок з Кременчука, які з 2004 року систематично поставляли дівчат до Російської Федерації для заняття проституцією. Хоча обіцяли влаштовувати офіціантками, прибиральницями або домогосподарками. «До групи входили три жінки, – продовжує тему Ігор Мостовий, – віком від 23 до 45 років. Причому одна з них раніше теж була «завербована», втім, той жах, який їй довелося пережити, психологічно не заламав її, а навпаки підбурив до того, аби вона «благополучно» продовжила прибутковий бізнес ціною чужих поламаних жіночих доль. Цікавим, і водночас трагічним, є те, що процес вербування проходив виключно на дружніх зв’язках, жінки «пропонували» заробити грошей знайомим своїх знайомих. Таким «добрим» знайомим за одну дівчину вербувальниця платила 1000 гривень. Вже у Москві за ніч з однією з повій платили від 500 до 1000 доларів, але цих грошей «продані» дівчата не бачили, бо їх забирали сутенери». «Немає роботи офіціанта чи прибиральниці, є робота тільки повії, а хочеш ти чи не хочеш, працювати доведеться, бо ми на тебе витратили чимало грошей», – таким методом психологічного тиску дівчину поселяли на квартиру, а вже потім вивозили «на замовлення». Умови та ставлення до «українських полонянок» були жахливими. Їх били, ґвалтували, примушували робити те, чого вони не хотіли, але, як зазвичай буває у таких випадках, без жодного документу та права існування в чужій державі дівчата покірно чекали на повернення додому. Деяким навіть вдавалося втекти, але то одиничні випадки. В основному їх тримали по три місяці, а потім повертали додому, бо такі дівчата вже вважалися б/у, тобто, «які були у використанні».
Головна 
