Всього: 3485 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 0 Із них: Новачків: 1110 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 752
Українські митці довели, що жити в селі – це стильно
10:48
Вони купили хати у 3 сусідніх покинутих хуторах на Чернігівщині і перевернули все з ніг на голову. Українська
інтелігенція пішла в народ і не повернулась. Обживають хутір. Світло
софітів та спалахи фотокамер митці проміняли на запах хвої та смак
коров'ячого молока. Вони купили хати у трьох сусідніх покинутих хуторах
на Чернігівщині. І перевернули все з ніг на голову — щомісяця
влаштовують для місцевих концерти і крутять кіно, сучасне, українське. Замість
поп-корну - смажене насіння. Українському кіно - вітчизняний
натурпродукт. Місцевим вхід вільний, гості - жертвують на розбудову
кінохраму. У прокаті стрічки сучасних українських режисерів.
Такого місцеві ще не бачили, їм би щось щемливе - індійське. Але тішить
атмосфера. Кінозал нові поселенці обладнали у хліву, замість м'яких
крісел — тюки сіна, на горищі — місця для поцілунків. Дізайнер
Аліса Васьковська переповідає слова місцевих: Ось буду на тому світі,
своїм скажу, що на хуторах наших молодь поселилась і відроджують їх". Праворуч
підеш — річку знайдеш, ліворуч підеш — озеро знайдеш. Загалом це місце
називають "Обирок". Місцеві розповідають, раніше тут жили розбійники,
які нападали і оббирали перехожих. Але зовсім скоро ці хутори
знатимуть, як українське мистецьке екопоселення. Діана Карпенко
з чоловіком почала шукати покинутий хутір після подорожі до Норвегії.
Київ зустрів їх шумом машин та вихлипними газами. Купити хатку десь на
закутках Чернігівщини два роки тому можна було за 100-300 доларів. А потім довелося вчитися носити воду з колодязя, топити грубу і обробляти город. Для молодого режисера це корисний досвід. "Жити
в селі це не було таке надзавдання. Ми б довго тут і не витримали,
садячи городи, бо ми цього не вміємо робити. У нас була мета жити разом
із друзями і робити те, що ми добре вміємо — фестивалі, концерти", -
розмірковує Діана. До режисерів доєдналися художники. Їхня
штаб-квартира — покинутий будинок культури. Без вікон, без дверей — він
надихає їх на творчість. Тільки купити собі тут поблизу хатку, їм уже
не по кишені. Хутором пішли чутки — приїхали багаті кияни, ціни на
нерухомість поповзли вгору. Бабуся Тамара роз'яснює місцевий
маркетинг: "Хати стояли по тисяч по дві (гривень – ред.). А тепер як
молоді купили і такий ажіотаж зробили, що мабуть будуть куплять тут
усе. Тепер просять євро і що попало". За задумом новоселів, на
Обирку має вийти фестивальне артмістечко — відкрите для відвідувачів та
творчих поселенців. Вони мають довести, що жити в селі — це стильно.
Головна 
