Всього: 3485 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 0 Із них: Новачків: 1110 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 752
У Біликах розташоване підприємство, яке для багатьох і нині залишається загадкою. Нафтоналивна дільниця займає одинадцять гектарів землі. П’ятдесят років тому було здано у експлуатацію перший нафтовий резервуар. З того часу поряд збудовано ще три велетенських резервуари. Тож чим займаються там, за парканом з колючого дроту? Біля входу нас зустрів старший товарний оператор нафтоналивної дільниці Ігор Томків, який більше 23 років працює на цьому нафтовому підприємстві. Він розповів, що нафтоналивна дільниця відноситься до структури НГНУ «Полтаванафтогаз», яке у свою чергу є підрозділом ВАТ «Укрнафта». Основна функція дільниці — збір нафти з Новосанжарського та Машівського районів та відправка її до нафтоперегонних заводів України. До Кобеляцького району нафта потрапляє нафтопроводами, деякий час знаходиться у резервуарах, але довго не затримується. Екскурсія по нафтовій базі розпочалась із наливного пункту. Тут нафту наливають у спеціальні цистерни. Тепловоз підвозить їх по рейках від залізничної дороги, яка проходить неподалік. Завдяки спеціальному обладнанню одночасно нафту можна наливати у чотири цистерни. Біля паркану дільниці постійно відбувався якийсь рух. Виявилось, що там знаходиться смітник і люди раз у раз викидали туди свій непотріб. Ігор Миколайович помітив нашу зацікавленість і роз’яснив, що про цей смітник у селищі всі знають і два рази на рік — вивозять. — Краще хай сюди кидають, ніж по садках. Нам і гасити полум’я доводилось, коли смітник займався. Ми маємо три кільця пожежегасіння та свої задіяні свердловини. Далі ми оглянули місце, де зберігається нафта. Нам пощастило побачити резервуар зсередини, так як саме цього дня в одній із споруд проводились ремонтні роботи. А піднявшись на саму верхівку іншого резервуару, відкрився чарівний краєвид Біликів. Жоден з працівників підприємства висоти не боїться і кожного року проходить ретельний медичний огляд. На території дільниці ми побачили будку з написом «Жулька». Але собаки у ній не було. — Десь гуляє, — посміхнувся Ігор Миколайович. — Ну її! Вона у нас не гавкає. Проте гавкати Жульці не обов’язково, адже об’єкт знаходиться під цілодобовою охороною і бажаючим «дослідити» дану територію будуть непереливки. Вночі дільниця освітлюється прожекторами із спеціальних оглядових башт. Крім Ігоря Миколайовича на підприємстві працює ще сім товарних операторів. Михайло Христовий та Іван Лях віддали праці на нафтоналивній дільниці більше двох десятків років. Також кожні 12 годин замінюють один одного Андрій Томків, Олександр Житник, Олександр Мельниченко, Микола Луцько та Олександр Литка. Як ви помітили, колектив суто чоловічий. — Жінки колись теж у нас працювали, — згадує Ігор Томків, — але у зв’язку з тим, що на такому виді робіт є фізичне навантаження (при заповненні цистерн нафтою), жінки не повинні на таких підприємствах працювати. У операторній знаходиться комп’ютер, за допомогою якого працівники дільниці слідкують за станом нафти у резервуарах. Так як чоловікам доводиться багато часу проводити в операторній, вони облаштували її як домівку. На Новий рік навіть ялинку наряджають. Небезпечних ситуацій на нафтоналивній дільниці за півстоліття не було жодного разу, тож нехай так буде й надалі.
Головна 
