Всього: 3484 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 1 Із них: Новачків: 1109 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2732 Жінок: 752
…з абсолютно гуманістичною метою – навести лад у державі Як відправити Кабінет Міністрів у відставку? Сьогодні це питання порядку денного опонентів діючого уряду та особисто прем’єр-міністра. Які підстави для відставки КМУ наявні на сьогодні? Хто матиме найбільший виграш від неї? Які загрози несе ця ситуація суспільству загалом? Під час прес-конференції у «Главреді» на ці запитання відповіли: директор Центру соціальних досліджень «Софія» Андрій Єрмолаєв та директор Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала. Є підстави не довіряти чинному уряду, але передумов для формування нового немає Андрій Єрмолаєв: «Є об’єктивний і суб’єктивний бік справи. Об’єктивний бік справи полягає в тому, що дійсно зараз уряд, як це традиційно буває в ситуаціях криз, став своєрідним фокусом негативу, звинувачень, і він, власне, і несе відповідальність за ту економічну ситуацію, яка складається. Як на мене, є передумови для висловлення чергової недовіри уряду, що пов’язані із підсумками поточного бюджетного року. Я не відкрию таємницю, якщо скажу, що найбільш складним періодом 2009 року буде саме четвертий квартал. Про це уже відверто заявляють і економісти-експерти, і політики, до яких прислухаються. Ми маємо загрози, пов’язані з початком опалювального сезону за умов низької платоспроможності населення, що несе в собі загрозу нової хвилі неплатежів, оскільки людям просто нічим платити по нових тарифах на ЖКП. Ми маємо вимогу наших кредиторів до уряду стосовно підвищення цін за послуги ЖКГ, що, в разі виконання, може лише погіршити ситуацію і викликати ефект доміно неплатежів, що спочатку віддзеркалиться на фінансовому стані постачальників, потім, як наслідок, - кредиторів, потім, як наслідок, - на бюджеті. Все це врешті-решт буде посилювати протестні негативні соціальні настрої. Це посилює позиції опозиції, яка буде вимагати чергового звіту уряду. Але додається ще один момент. Він і передвиборний, і загальнополітичний водночас: уряд є інструментом реалізації політики парламентської коаліції. В коаліції зараз непрості процеси, пов’язані з питанням відповідальності за урядову політику 2009 року. Нас чекають попереду два тижні з’їздів. Я не виключаю, що деякі партії, зокрема зі складу блоку «Наша Україна - Народна самооборона», можуть розглянути рішення про свою неучасть у діючій коаліції. Це буде додатковим фактором дестабілізації роботи уряду. Таким чином, з одного боку, є підстави і передумови вимоги звітності уряду, що може призвести до висловлення недовіри в парламенті. З другого боку, є загрози вже не політичного, а формально юридичного розпаду коаліції, що також може призвести до підриву легітимності уряду, постановки питання про його зміну. Інша річ - і це, мабуть, головна інтрига, - чи реальна зміна уряду? Тут я висловлю сумніви, оскільки одна справа - підірвати легітимність уряду чи то внаслідок розпаду коаліції, чи то внаслідок висловлення йому недовіри, інша справа - сформувати до кінця року новий легітимний уряд, який важливий лише за умови, якщо з’явиться нова коаліція, яка сформує свій уряд. У мене великі сумніви стосовно появи нової коаліції. Мені здається, в парламенті зараз немає достатніх передумов для формування новою політичною коаліцією своєї платформи і, відповідно, для формування уряду. Тому загрози дестабілізації уряду є, але підстав для формування нової коаліції і нового уряду, як на мене, мінімум». Віталій Бала: «Можливо, якби не було передвиборної президентської кампанії, мова могла б іти про створення коаліції. Зараз ми будемо свідками того, як у байці Крилова «Лебідь, щука і рак», кожен кандидат у президенти буде тягнути в свій бік. В цьому сенсі я не думаю, що того воза, яким би був новий уряд, вони би хотіли потягнути і комусь віддати лаври чи то переможця у боротьбі з Тимошенко, чи то можливого чергового месії, який буде рятувати Україну. Я думаю, що цього не відбудеться. Я б на місці радників Тимошенко сказав їй, щоб вона простимулювала цей процес - це б дало їй певні козирі у боротьбі за президентську посаду, бо насправді легше буде стартувати з опозиції. Мені насправді досить дивно, чому «регіонали» знов почали розкручувати тему. Для мене особисто не зрозуміло, для чого це все робиться. Мені здається, результату як такого вони все-таки не досягли. Тоді навіщо було взагалі піднімати це питання? Але характерна риса української політики: «на зло всім». В цю логіку воно нормально лягає, іншого серйозного пояснення немає. Я ще раз впевнююся в тій своїй тезі, що в Україні вибори не виграють, а програють, і все робиться для того, щоб Тимошенко посилювалася». Андрій Єрмолаєв: «Я не думаю, що виборці, які зараз розгублені чи не мають якогось конкретного вподобання, будуть голосувати абсолютно проти всіх. Є закони жанру президентських перегонів: вони дуже персоніфіковані. Більше того, працює закон великих чисел - після першого туру, коли ми будемо мати двох кандидатів, які виходять в другий тур, виборці будуть, в першу чергу, орієнтуватися на голосування за того чи іншого кандидата, і меншою мірою на позицію «проти всіх». Вибори відбудуться, загрози зриву виборів, пов’язані з тим, що виборець проголосує «проти всіх», я ніякої не бачу. Цей відсоток буде несуттєвий». Віталій Бала: «Майже всі кандидати в президенти говорять про те, що вибори можуть не відбутися в другому турі. Це насправді досить дивно. Який сенс їм брати участь у виборах, витрачати купу грошей, якщо вони знають, що вибори не відбудуться? Насправді, іде шаманство, серйозних підстав на сьогоднішній день я для цього не бачу. Знову ж таки, є багато зацікавлених осіб у всіх політичних силах. Мені важко уявити, що нас чекає, якщо в 2010 році вибори якимось чином почнуть зривати. Тут передбачити, як будуть розвиватися події в Україні, досить проблематично». Андрій Єрмолаєв: «Якщо, не дай Боже, з якоїсь причини, щось станеться 17 січня, то, за історичною необхідністю, ми будемо готувати наступний термін президентських перегонів через три-чотири місяці. Насправді, це лише відтермінування - як у хворого на капельниці. А з точки зору можливостей і інтересів, є лише один кандидат в президенти, який може отримати сумнівні бонуси – це діючий Президент, який на два-три місяці подовжить свої повноваження. Але Віктор Ющенко - політик-прагматик. Мабуть, для нього гідніше провести ці перегони, передати владу і спробувати залишитися у великій політиці. Принаймні в цьому є історичний сенс. Хоча треба віддати належне: Віктор Ющенко декларує, що він прибічник чесних виборів. Будемо сподіватися, що так воно і буде». Віталій Бала: «Я не думаю, що після президентських виборів одразу настане епоха щастя, на Хрещатику почнуть рости банани замість каштанів. Цього не відбудеться. Як би не завершились президентські вибори, дві людини, які вийдуть у другий тур, будуть змушені між собою співпрацювати. Якщо вони цього не будуть робити, нас знову чекатиме черговий реванш на парламентських виборах, на місцевих виборах. Поки певні правила гри, поки система прийняття рішень не буде вироблена основними політичними гравцями, до того часу ми можемо говорити про закони, про фальсифікації, але це тільки констатація фактів. Нічого не відбудеться. Два учасника другого туру повинні будуть розділити відповідальність, домовитися, знайти певний компроміс і співпрацювати. Було б бажано, щоб вони також залучили й інших – тих, хто хотів би до того долучитися». Андрій Єрмолаєв: «Унікальна особливість виборчої кампанії 2009-10 полягає в тому, що переможець не має тих можливостей, які мав переможець в 1991 році, в 1994-му, в 1999-му і навіть у 2004-му. Сама політична система, навіть ця напівзруйнована, буде вимагати від президента певної логіки дій для того, щоб запустити роботу виконавчої влади, щоб співпрацювати з парламентом. Іншого Конституція не дозволяє. Зворотній бік справи – оскільки переможець отримає напівлегітимний уряд, парламент, в якому немає ні більшості, ні меншості, а такий собі «кисіль», виникає велика спокуса спробувати «порулити» нелегітимними методами. Я це визначаю як загрозу тиранії. Причому мотивація буде абсолютно гуманістична: потрібно наводити лад в державі. Ця спокуса тиранії, коли ти починаєш «рулити» Національним банком, урядом, виконавчою структурою, ігноруючи положення Конституції, - як на мене, головна загроза наступного року. Якщо переможець все-таки налаштований на термінову стабілізацію, він буде шукати варіанти діалогу, широкого компромісу. Як на мене, є три позиції, які були б дуже важливими на цих виборах: 1.Хто б не переміг, визнати результат; 2.Враховуючи всі недоліки і не спрацювання політичної системи, дати певний карт-бланш переможцю, що означає визнання його права на пропозиції по формуванню влади; 3.Певний кредит довіри у часі, тому що, якщо криза продовжиться після перегонів, ніхто вже не виграє – виборці будуть проклинати і переможеного, і переможця за той бардак, який може виникнути. Якщо спокуса тиранії не спрацює, нас чекає досить непростий, можливо, розтягнутий у часі, але діалог як пошук якоїсь нової рівноваги в політиці. Дуже хотілося б, щоб це не супроводжувалося спробами знищити конкурента, а все-таки пошуками шляху політичної моделі співпраці. У нас дуже багато політичних конкурентів, але там немає ворогів народу. Їх просто треба примушувати вчитися грати за законами політики, а не за законами вулиці». Під час зустрічі у «Главреді» обговорювалися й більш глобальні питання. Зокрема, взаємного впливу суспільства і влади. Чи вірні слова великого Гегеля про те, що «народ гідний правителя, якого він має»? Роздуми Андрія Єрмолаєва на цю тему будуть опубліковані на «Главреді» найближчим часом.
Головна 
