Всього: 3486 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 1 Із них: Новачків: 1111 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 753
Введення в дію газопроводу з Туркменістану до Китаю підриває позицію Росії як монополіста в постачанні енергоносіїв в Європі та Азії. Коли мова йшла про постачання енергоносіїв з Центральної Азії, всі шляхи вели через Росію. Цього настільки зручного як комерційного, так і політичного становища Москва позбулася з введенням в експлуатацію газопроводу з Туркменістану до Китаю. Якщо тепер Євросоюз, незважаючи на перешкоди, які чинить, наприклад, Італія, енергійно візьметься за реалізацію проекту "Набукко" і забезпечить собі доступ до енергоресурсів Центральної Азії в обхід Росії, це ще більше послабить владу Москви. Китай охоче міркує про стратегічне партнерство з Росією. Однак у питанні енергопостачання відстоює виключно національні інтереси. А їх легше реалізувати у партнерстві не з Москвою, а з центрально-азійськими деспотами. У Росії іншої політичної ваги і статус. Європа це розуміє, і готова до розумного співпраці. Але це передбачає конструктивний підхід Москви, причому не тільки в сфері енергопостачання.