Всього: 3486 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 1 Із них: Новачків: 1111 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 753
Ольга Герасим’юк: «З віком починаю розуміти, що дружба цінніша за любов...»
14:16
Всі ми добре пам’ятаємо телевізійні програми «Хочу і буду» та «Без табу». Ольга Герасим’юк: «З віком починаю розуміти, що дружба цінніша за любов...» І, звичайно, їх ведучу Ольгу Герасим’юк (на фото). Знаємо, що Ольга Володимирівна – народний депутат України, голова підкомітету з питань співробітництва з НАТО та АЗЄС Комітету Верховної Ради з питань європейської інтеграції, а ще – слухач дипломатичної академії при Міністерстві закордонних справ. Улюблениця мільйонів українських телеглядачів на початку квітня офіційно повідомила, що припиняє співпрацю з каналом «1+1». Чому? Про це, а також про роботу у парламенті, любов до сина, ставлення до свого віку та чоловіків – в ексклюзивному інтерв’ю пані Герасим’юк «Високому Замку».
«Не бачу себе на «Плюсах» – Скільки років ви у політиці? – Я депутат другого скликання. Але ще не пробула жодної каденції до кінця (сміється. – Т. К.). Прийшла у парламент після Помаранчевої революції. За цей час парламентська діяльність не лише не устаткувалася – вона показала повну свою ницість. Дуже важко в таких обставинах почуватися нормально, елементарно бракує професійності. Всі ті люди, які завдяки нашій недосконалій виборчій системі потрапили у Верховну Раду, дбають про свої інтереси – це олігархат, дуже багаті люди, яким байдужі проблеми пересічного громадянина. Можна, звичайно, покласти мандат і піти шукати собі кращої долі. Але я і кілька моїх друзів у парламенті, наприклад, Іра Геращенко, думаємо так: «Раз ми вже отримали цей мандат, раз ми це бачимо, треба якісь зерна там посіяти». Намагаємося це робити. Багато працюємо з виборцями, з їхніми потребами. Кожен день розгрібаємо мішки листів (а це є продовження й моєї журналістської роботи). Комусь землю повернули, квартиру сироті віддали... Люди незахищені, їм немає куди звертатися. Крім того, я працюю в Парламентській асамблеї Ради Європи, де обстоюємо українські інтереси. Тому не можу піти з Верховної Ради. Чого ж я туди потрапила? Щоб пенсію собі пристойну заробити?
– Не шкодуєте за телевізійною роботою? – Застановилася на тому, що не працюватиму з «Плюсами» (канал «1+1». – Т. К.), оскільки сьогодні не бачу себе в контексті цього каналу. Зараз «Плюси» орієнтовані на люмпен, на низькі потреби. Моя аудиторія цього не дивиться. Моя аудиторія – українські люди, яких цікавлять нормальні речі, а не матюки, дрібні стосунки, висмоктані з пальця історії. Не бачу перспективи «Плюсів». Я зробила кілька пілотів нових програм, але не бачу, де їх можна поставити у цій мережі. На інших каналах відбувається те саме. Вже не кажу про інформаційну частину мовлення. У нас немає серйозних новин. З новин роблять розваги, які, можливо, могли б дивитися тінейджери, але їм це нецікаво. Країна, яка не має серйозних новин, – під великою загрозою. У нас глядач позбавлений можливості вибирати якісну інформацію, якісні новини, якісну просвіту… Це теж питання національної безпеки.
«Син – найбільший друг» – Ваш син теж журналіст? – Синові 27 років. Він не журналіст. Взагалі не є публічною особою і не любить, коли я про нього розповідаю у пресі...
– А як він поставився до того, що зараз ви більшість свого часу приділяєте політиці? – Він поважає все, що я роблю. Ми все життя живемо так, що я постійно в якійсь діяльності. Працюючи в журналістиці, я провадила той самий спосіб життя, що й зараз. Це повна відсутність вдома – натомість повна присутність в суспільстві. Він у мене виріс таким самим – ми схожі. Схожі і за поглядами, хоча я ніколи не вела з ним «просвітницької» роботи. Ми виховуємо дітей саме тоді, коли їх не виховуємо: проповіді малоефективні. Як правило, діти виховуються на тому, якими бачать нас у реальному житті, коли не намагаємося справити на них враження. Оце важливо! Він завжди був прихильником моєї роботи. Коли міг, співпрацював зі мною. У телевізійних проектах. Йому, звичайно, хочеться жити своїм життям, а не бути сином такої-то. Я це завжди поважала, бо це чоловіче прагнення до самостійності. Син – найбільший мій друг. Він є моїм суддею, але суддя доброзичливий. Я дуже щаслива матір.
– Живете окремо? – Зараз – окремо, бо він одружився, і я вирішила дати їм самостійність. Але ця самостійність – номінальна, бо вони постійно у мене. І коли мене немає, вони доглядають моїх псів (сміється. – Т. К.). А їх у мене двоє. Зробила собі подарунок на Восьме березня – купила цуценят буль-мастиф. Це собаки-сторожі. Люблю великих собак. Раніше у мене був ротвейлер.
– У вас, напевно, не залишається часу на домашнє господарство. Чи хтось вам допомагає? – Час на домашнє господарство завжди має бути. Кожен, працюючи, повинен пам’ятати, що є межа між життям і роботою. Змушую себе піти в басейн (хай на півгодини), до лікаря, почитати, пройтися… Ти повинен робити це, якщо хочеш бути повноцінним у своїй діяльності. Маю органайзери, де все чітко розписано. Тому у мене й у хаті порядок. Хоча, не кривитиму душею, віддаю частину свого заробітку людині, котра в ті дні, коли я дуже зайнята, допомагає по господарству.
«Не можеш змінити життя, зміни хоча б зачіску» – Суто жіноче запитання: чому обрізали волосся? Теперішня зачіска вам дуже личить, але… – Моє волосся дуже буйне, швидко росте, і я його підстригала вже разів із п’ятнадцять. За бажання швидко може бути таким, як і раніше (сміється. – Т. К.). До речі, я раніше носила дуже коротке волосся, просто мене такою не пам’ятають з телевізійних проектів. Мене чомусь часто запитують про це... І я насправді дуже вдячна за це людям – що пам’ятають… Але, як казала Коко Шанель, «якщо хочеш змінити життя, зміни зачіску». Я ж сказала собі інакше: «Якщо не можеш змінити свого життя, то зміни хоча б зачіску». У мене тоді був веселий задерикуватий настрій. А спонукала мене до цього дизайнерка Ліля Пустовіт – я прийшла до неї міряти сукню і почула пропозицію постригтися. Мені легше було вкоротити волосся, ніж зняти Лілину сукню, настільки я люблю її одяг. Отож пішла і підстриглася.
«Хочу бути красивою і гордою бабусею» – Не питаю про вік, але, з огляду на вік вашого сина… Як вдається так добре виглядати? – Жінки завжди повинні знайти час, аби приділити собі увагу. Але я не прихильниця косметології чи пластичної хірургії. Жінка повинна гарно виглядати у будь-якому віці. Ми звикаємо до думки, що коли тобі за тридцять, то ти вже стара бабця. Може, так думаємо через те, що наші жінки справді спрацьовані, змучені, бо звалили на себе тягар порятунку сім’ї, суспільства? Вони недосипають, погано харчуються, не мають можливості на якісь спеціальні процедури. Але якщо думати про те, що твоє здоров’я, твоя зовнішність – запорука вдалого завтра, успіху, вихід можна знайти. Якщо, припустимо, немає можливості придбати дорогі засоби для догляду за волоссям, варто згадати, чим користувалися наші мами чи бабусі. Я біля будинку за містом посадила любисток, у дитинстві бабуся завжди мила мені ним волосся. Не всі люблять запах любистку, але він зміцнює волосся і знімає головні болі. Можна зробити маску для волосся з чорного хліба. Треба полюбити себе, і це дасть тобі силу… Наприклад, перебуваючи у Львові, намагаюся кожну вільну хвилину гуляти, бо споглядання цього міста прекрасно впливає на шкіру обличчя (сміється. – Т. К.). Займаюся на тренажерах, катаюся на велосипеді. Я не прихильниця дієт. Кілька разів пробувала очищувати організм, а заразом схуднути голодуванням. Але це можна робити тільки під наглядом лікаря. Важливо комфортно почуватися. І не має значення – повним чи худим. Колись робила інтерв’ю із Бриджит Бардо (французька актриса і фотомодель, 1934 р.н., у 1950-х була таким самим секс-символом для Європи, як Мерилін Монро – для Америки. – Т. К.). У неї на обличчі – жодного сліду пластичних втручань. Це красива літня жінка. І саме вона своїм виглядом переконала мене в тому, що нічого не треба робити протиприродного. Я багато подорожую, фотографую красивих літніх пань. І кажу собі: «Я більше не хочу бути красивою дівчиною – хочу бути красивою, задоволеною і гордою бабусею» (сміється. – Т. К.).
– Розмова про особисте життя – табу? – Ні. Я кілька разів розлучена. У моєму житті були «потрясаючі» особисті історії! Ці історії були драматичними, але залишили великий слід у моїй душі. Вони вплинули на мій шлях. Як далі буде?.. З віком починаю розуміти, що ціннішою за любов є дружба.
Головна 
