Згідно з ч.5 ст. 10 Закону України «Про відпустки» від
15.11.1996 року № 504/96-ВР (далі - Закон) право працівника на щорічні основну
та додаткову відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після
закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві.
Проте у ч.7 ст. 10 Закону передбачено, що щорічні відпустки
повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у
перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються,
зокрема: працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю
або частково щорічну основну чи додаткову відпустку і не одержали за неї
грошової компенсації.
Крім того, у ст.81 КЗпП зазначено, що за бажанням
працівників, переведених на роботу з одного підприємства, організації, установи
на інше підприємство, в установу, організацію, які не використали за попереднім
місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за
неї грошової компенсації, щорічна відпустка повної тривалості надається до
настання шестимісячного терміну безперервної роботи після переведення. Якщо
працівник, переведений на роботу на інше підприємство, в установу, організацію,
повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки і не
одержав за них грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні
основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці
відпустки за попереднім місцем роботи.
А працівникам, які не використали за попереднім місцем
роботи щорічну основну чи додаткові відпустки повністю або частково, але
одержали за них грошову компенсацію. Відповідно до п. 16 ч. 1 ст.25 закону за
бажанням працівника в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження
заробітної плати тривалістю до 24 календарних днів у перший рік роботи на
даному підприємстві до настання шестимісячного терміну безперервної роботи.
Начальник управління юстиції Н.Коваленко
|