Розмова з Галиною Мацех, головним дитячим фтизіатром Головного управління охорони здоров’я ЛОДА

– Пані Галино, до яких форм туберкульозу найбільше схильні діти?

– Здебільшого до малих форм, коли не уражено легені. Це може бути, для прикладу, туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів. Характерно, що симптомів при цьому захворюванні може й не бути. Саме тому регулярні проби Манту є найважливішою діагностикою. Якщо проба позитивна, то дитину скеровують на розширене обстеження, щоб точно встановити – чи вона хвора, чи лише інфікована. Якщо на рентгенограмі немає змін, то призначають профілактичне лікування, яке проводять упродовж трьох місяців, щоб в організмі виробився імунітет. Дуже важливо діагностувати хворобу відразу, оскільки ніхто не знає, як вона розвиватиметься. Зауважу: якщо організм інфіковано, то це дуже загрозливо для розвитку дитини, адже всю енергію організм повинен використовувати для зростання, а не для боротьби з інфекцією. Якщо під час обстеження фіксують характерні рентгенологічні зміни, то діагноз очевидний – туберкульоз.

– Як відбувається лікування? Дитину госпіталізують?

– Так.

– Але навіть після профілактики організм усе ж не позбувається бактерій, так?

– Ні, не позбувається. Проте ці бактерії уже недієздатні.

– Чи можуть вони активуватися, скажімо, через 20 років?

– Так. Саме тому ми намагаємося відразу максимально оздоровити дітей із позитивною пробою Манту. Для цього відправляємо їх на профілактичне лікування до місцевих санаторіїв. Дітей, які не є інфікованими, але чиї батьки хворі на туберкульоз, також скеровуємо до санаторію в смт Журавно Жидачівського району чи до школи санаторного типу, що у Винниках. У Львові на вул. Антоновича є протитуберкульозний санаторій, де можуть жити й лікуватися дітлахи віком від двох-трьох рочків. Те, що на Львівщині невисокий рівень захворюваності дітей на туберкульоз, пов’язано саме з діяльністю таких санаторіїв.

– Скільки часу діти можуть там перебувати?

– Кілька місяців, рік чи навіть кілька років. Це стосується насамперед малечі з асоціальних сімей. Якщо батьки чи родичі, з якими мешкає дитина, мають відкриту форму туберкульозу, то вона може жити й навчатися в санаторії доти, поки в її родині не припиниться бактеріовиділення. Адже інфікування відбувається саме за відкритої форми туберкульозу, коли хворий через кашель виділяє в повітря мікробактерії.

– Чи вистачає Львівщині таких закладів?

– Знаєте, в нас не було жодної відмови, однак траплялося, що ми хотіли скерувати дитину, а її не приймали через відсутність місць. У наших санаторіях – у Журавно й у Винниках – діти навчаються за програмою звичайної загальноосвітньої школи.

Щороку кількох дітлахів скеровуємо й до санаторіїв, підпорядкованих безпосередньо МОЗ – у Криму та в Карпатах.

– Що найбільше провокує захворювання?

– Шкідливі звички – куріння, вживання наркотиків і алкоголю, погане харчування та навіть звичайнісінький грип. Зауважте, кожен українець принаймні один раз стикається з інфекцією. Грип, цукровий діабет активують бактерії. На туберкульоз нині хворіють не лише соціально дезадаптовані люди, а й інтелігенція – медики, вчителі, доценти.

– Відомо, що на початковій стадії туберкульозу практично немає симптомів…

– Це правда. На початку хвороби симптомів майже немає, але це захворювання тому й страшне. Адже його дуже складно відразу діагностувати. Лише згодом з’являється загальна слабкість, підвищується пітливість, утримується субфебрильна температура, людина починає покашлювати. До речі, зауважу, що не при всіх формах легеневого туберкульозу людина кашляє. Через три-чотири місяці починається інтоксикація, хворий різко втрачає  вагу. Туберкульоз шукає найвразливіше місце організму.

– Чи є на Львівщині діти, хворі й на туберкульоз і на СНІД одночасно?

– На жаль, так.

– Нині все більше батьків активно протестують проти щеплень. Наскільки “популярними” зараз є відмови від протитуберкульозної вакцинації?

– На щастя, відмови від вакцинації БЦЖ поодинокі. Більшість батьків розуміє, що така відмова під час пандемії – це надто великий ризик для дитини. Проте вакцинація, яку за нормальних умов здійснюють на третій день після народження дитини, може не відбутися з об’єктивних причин, для прикладу, тоді, коли в немовляти мала вага тіла або вроджена патологія. За якийсь час після лікування малюка, якщо йому виповнилося більше, ніж два місяці, пробу Манту роблять обов’язково. Адже навіть у ті кілька місяців малюк міг інфікуватися. Пригадую, тоді, коли через скарги деяких батьків на кілька місяців припинили робити проби Манту, ми моментально зафіксували спалах захворювань дітей малими формами туберкульозу, ускладненим плевритом, коли в легеневій тканині утворюється рідина.

Батьки чомусь не хочуть зрозуміти, що проба Манту є просто алергеном на наявність туберкульозної палички, а не живою вакциною. Водночас вакцинація та ревакцинація є також дуже важливими тоді, коли захворіти на сухоти може кожен. Адже відсоток інфікованих людей віком до 30 років дуже високий. Особливо небезпечним є те, що нині хвора людина постійно перебуває поруч із здоровою. Місцями потенційного інфікування є транспорт чи ліфт як закриті приміщення, які належно не обробляють, а тому заразитися там можна елементарно.

– Очевидно, найсильнішого захисту від туберкульозу потребують новонароджені?

– Якщо малюк із пологового будинку потрапляє в сім’ю, де є хворі на туберкульоз, – це катастрофічно для немовляти, бо воно може відразу захворіти. Мене дивує, наскільки дорослі люди легковажать цим. Адже, за приписами МОЗ, всі члени сім’ї, які проживатимуть разом із новонародженою дитиною, мають іще до її появи на світ пройти повне обстеження на сухоти. Причому зробити це повинні абсолютно всі, хто контактуватиме з малечею, а не лише батько й матір.

За офіційною статистикою, на Львівщині хворіють 30-35 дітей на сто тисяч дитячого населення.

– Існує проект постанови Кабінету Міністрів України “Про обов’язкову госпіталізацію у спеціалізовані протитуберкульозні заклади хворих на туберкульоз, які ухиляються від лікування і становлять загрозу поширення захворювання серед населення України” від 09.04.2008, в якому чітко зазначено примусовість лікування тих, хто не робить цього добровільно...

– На сьогодні закон не дозволяє нам примусити пацієнта лікуватися. Якщо він не хоче цього, то ми не маємо права примусити його. Тому хворий перебуває поміж здорових людей, постійно загрожуючи їхньому здоров’ю.

Зауважу, що завдання дитячих фтизіатрів і педіатрів загальної медичної мережі полягає у вчасному виявленні та запобіганні захворювання на туберкульоз. Тому, дотримуючись періодичності у проведенні проб Манту, вакцинації та ревакцинації БЦЖ, ми зможемо запобігти цій страшній недузі в більшості дітей.

Розмовляла Світлана Одинець