Перш за все, це розлад, який виявляється у формі різних дефектів  мови (зупинок, повторення слів і складів). Порушення темпу, ритму, плавності мови, що викликається судомами в різних частинах мовного апарату.

 

Їх кількість може бути різною у тих, що заїкаються, і в деяких випадках у однієї і тієї ж людини вона залежить від конкретної ситуації. Самостійні спроби подолати цю недугу зазвичай не приносять відчутних результатів, пише inetMed.

 

Серед лікарів є багато думок з приводу причин заїкання. Зокрема, одне з них - це ослаблена центральна нервова система. Причини для виникнення заїкання можуть бути також різними. Інколи воно з'являється після певних інфекційних захворювань, коли організм ослаблений. Часто заїкання виникає після переляку або при тривалій психічній невротизації - постійному несправедливому, грубому ставленні до дитини людей, що оточують її.

 

До заїкання може призвести раптова зміна на гірше життєвих умов (атмосфери в сім'ї, режиму). Нерідкі випадки заїкання у дітей з рано розвинутою мовою, батьки яких читають їм дуже багато віршів, казкок, просять постійно: «розкажи», «повтори», часто змушують говорити напоказ.

 

Заїкання виникає під дією певних умов, наприклад, важкого захворювання, сильного переляку, родової травми. Схильність до заїкання може носити сімейний характер і спостерігається приблизно у кожної четвертої дитини, що заїкається. Хлопчики заїкаються в 3 рази частіше, ніж дівчатка.

 

 

• дитина раптово замовкає, відмовляється говорити (це може тривати від двох годин до діб), після чого знов починає говорити, але вже, заїкаючись. Якщо встигнути звернутися до фахівця до моменту виникнення заїкання, йому можна запобігти;
• вживання перед окремими словами зайвих звуків (а, і);
• повторення перших складів або цілих слів на початку фрази;
• вимушені зупинки в середині слова, фрази;
• утруднення перед початком мови.

 

Знання це повинно допомогти батькам і педагогам вчасно помітити тривожні ознаки і своєчасно звернутися до фахівців (психолога, психоневролога, логопеда), оскільки заїкання легше попередити, ніж лікувати.

 

Задля профілактики не рекомедуєтся читати дітям багато книг, не відповідних їхньому віку. Шкідливе читання на ніч страшних казок, оскільки це може викликати у дитини відчуття постійного страху: вона боїться побачити Бабу Ягу, лісовика, біса тощо.
Не слід дозволяти часто та довго дивитися телепередачі. Це стомлює і надто збуджує дитину. Особливо негативно діють передачі, не відповідні її віку, особливо перед сном, інформує  Логопед.РУ.

 

До того ж не можна надмірно балувати дітей, виконувати будь-які їхні витребеньки, оскільки в цьому випадку психічною травмою для дитини може послужити навіть незначна суперечність їй, наприклад, відмова в чомусь бажаному. Вимоги, що пред'являються до дитини, повинні відповідати її віку, бути завжди однаковими, постійними від тих, хто її оточує, як в сім'ї, так і в дитячому саду і в школі.

 

Тим часом проблема лікування заїкання ускладнюється ще й тим, що немає єдиної думки з приводу причин його виникнення. Деякі фахівці вважають його розладом виключно нервового характеру, але це не зовсім вірно. Заїкання може з'явитися в ранньому дитинстві, переслідувати підлітків і дорослих, виникати спонтанно, при публічному виступі, бути наслідком нервової перевтоми. Багато людей заїкаються час від часу за певних умов, тому важливо визначити причини цього розладу мовлення, його тягар і призначити відповідну терапію, відзначає Жіночий журнал про жіноче здоров'я Womenhealthnet.

 

Спочатку необхідного розібратися з типами заїкання. Вчені виділяють три основні типи. Перший тип  - наслідок відхилення нервової системи. Це може бути пов'язано зі спадковими порушеннями, родовою травмою, частими хворобами в ранньому дитинстві. Другий тип заїкання (близько 60%, що всіх заїкаються) виникає в людей, у яких при ведучій правій руці провідним оком є ліве. Таке часто відбувається через те, що дитину-лівшу в ранньому віці починають перенавчати «на правшу».

 

При цьому виникає певний дисбаланс, порушується природжена особливість нервової системи, пов'язана з розвитком іншої частки головного мозку у лівші.  Третій тип заїкання характерний 10% всіх хворих. Заїкання розвивається на тлі загальної перевтоми, стресу. З часом таке заїкання може виникати постійно при повторних психічних навантаженнях, людина зазнає великі труднощі при публічних виступах, пише видання.

 

Серед способів лікування заїкання виділяють традиційні та нетрадиційні методи, авторські методики, медикаментозну терапію. Традиційним методом вважається комплекс дихальних вправ. Серед нетрадиційних методів увагу заслуговує точковий масаж. Один курс такого лікування включає 15 процедур з перервами від декількох тижнів до декількох місяців.

 

Серед медикаментозних методів перевага віддається розслабляючим, протисудомним препаратам, що гальмують психіку. Проте варто відзначити, що вчені сьогодні виступають проти застосування ліків у боротьбі із заїканням, оскільки вони мають досить виражені побічні дії.

 

Окрім цих способів боротьби із заїканням, сьогодні постійно розробляються і вдосконалюються різні авторські методики, індивідуальні або групові програми, що проводяться фахівцями, які самі успішно подолали заїкання. Програми включають дихальні вправи, спів, промовляння звуків, слів, що супроводжуються активною жестикуляцією, а також формування психологічної установки, релаксації.

 

Відзначимо, лікування цього захворювання проводиться комплексно, копітко і тривало. І чим старша дитина, тим її лікування вимагає більшої активності, самостійності.
Батьки повинні брати безпосередню участь у виправленні мовлення своєї дитини. Їм відводиться особлива, надзвичайно відповідальна та незамінна роль.