Всього: 3485 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 0 Із них: Новачків: 1110 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 752
Хочемо бути гарними і завжди молодо виглядати... Всі хочуть, але не всі знають як це зробити
Батьки + Діти = Взаєморозуміння
В роботі практичного психолога є досить багато різноманітних проблем. Одна з найбільш актуальних, найважливіших взаєморозуміння між батьками і дітьми. В цій проблемі ще проблемніша - взаєморозуміння дочки й матері. Проблема взаєморозуміння між найближчими і найдорожчими людьми настільки глобальна і важка та складна, що цієї невеликої статті зовсім недостатньо для її повного розрішення. Та все ж спробуємо де в чому розібратись. Отже, якщо у вашої дитини змінилась поведінка (в гіршу сторону); погіршилось навчання; поведінка дитини стає демонстративною ( все робиться „на зло"); у дитини з'являються шкідливі звички; у стосунках з усіма конфлікти на „рівному місці"; асоціальна поведінка; дитина тікає з дому; обманює; з'являються друзі, які вам не подобаються; дитина „замикається" в собі - це все ознаки поганого взаєморозуміння (або взагалі його відсутність) між батьками і дитиною. Звичайно, що всьому вищесказаному обов'язково є причина. Назву найголовніші: • небажаність дитини для матері ще до вагітності; • необізнаність, непідготовленість батьків до виховання дітей; • відсутність тісного, регулярного, довірливого спілкування; • нездорове, нереальне бажання батьків „зробити" (виховати) свою дитину „ангелом", ідеальною людиною і т.п.; • не усвідомлення батьками того, що хоч дитина і їх „продукт", але це зовсім інша людина, в якій „перемішано" генетичне спорядження від діда-прадіда по обох лініях; • дитина народилась, росте й розвивається в зовсім інших культурно-історичних умовах ніж батьки; • незнання й нерозуміння батьками вікових особливостей своєї дитини; • перенесення „недовияснених стосунків" між чоловіком і дружиною на дітей (бачення в дитині свого опонента) • поява у дитини думки, відчуття непотрібності (із-за народження менших братів, сестер; розлучень батьків; поява „нового" батька, матері); • побиття дітей; • постійне критикування дитини (негативне сприйняття); • непосильні вимоги у навчанні; • психотравмуючі ситуації. Як бачимо, причин дуже багато. І вони, як правило, не існують самостійно, а навпаки, тісно переплетені і взаємопов'язані. Якщо до цього додати те, що дитину не розуміють у школі чи друзі то життя дитини стає нестерпним і незрозумілим. Який же вихід із ситуації? Перш за все потрібно не панікувати, не робити поспішних висновків і не намагатися знайти винних. „Стіну непорозуміння" будують поступово і потрошку всі - батьки, діти, батьки батьків, вчителі, друзі і т.д. Кожен „кладе" свою цеглину і поступово виростає ціла стіна (за якою вже ніхто ніколи не лише не чує, а і не бачить). Головне те, що цю стіну можливо при бажанні, розібрати. Першу цеглину повинні прибрати батьки, адже в більшості випадків - це їх прорахунки. І саме з аналізу цих прорахунків потрібно починати жити по-новому. Наступним кроком має бути віра в дитину. Віра в те, що з неї виросте хороша людина. Яка б не трапилася пригода з вашою дитиною, щоб вона не „протворила" і т.п. - це ще не означає що так буде увесь час. Дитині притаманні не лише необдумані кроки, а й помилки, яких ви робите, можливо, ще більше ніж вона. Вона росте, переростає і розвивається. Але, якщо ви будете бачити в ній лише погане (і будете це на кожному кроці їй повторювати, нагадувати), то вона саме такою й стане. Не розцінюйте якісь проступки, вчинки як вирок долі, спробуйте зрозуміти чому це так сталося і для чого дитина зробила це. І ви багато чого зрозумієте. Ніколи не порівнюйте якихось якостей своїх дітей і не дорікайте ними. Намагайтесь не говорити подібних фраз: „ А я в твої роки..." і так далі, і т.п. Ваша дитина зовсім інша людина і вона не тільки не може бути такою як ви, а й взагалі може мати зовсім інші якості ніж у вас. Батьки дуже часто одну дитину протиставляють іншій то одна гарна, а друга „погана". Не слід „шукати" погане і гарне, добре й недобре кожна дитина має свої позитивні і негативні якості. Надзвичайно важлива довіра дитині. Якщо до цього ви не довіряли дитині, то не чекайте від неї швидкого „результату". Для того щоб вона відчула вашу довіру потрібен час і терпіння. Дитина відчуває довіру не на словах. Найменшу фальш з вашої сторони вона відчуває, як відчуває музикант фальшиву ноту. Їй потрібно довіряти тоді коли вона, можливо, і не зовсім виправдовує вашу довіру. Намагайтесь хвалити дитину за вдалу дію, успіхи, вчинки. Це виробляє в неї впевненість. Пусте хваління виробляє самовпевненість. Ефективним методом покращення взаєморозуміння є виконання спільної роботи (будь-якої). В роботі ви багато чого побачите. Спільна робота породжує теплі, щирі, довірливі стосунки дає можливість дитині розібратись в собі, своїх батьках. Дуже важливо для взаєморозуміння, щоб ваші слова не розходились із ділом. Наприклад, якщо ви думаєте, що вам можна, а дитині ще ні, бо вона ще багато чого не розуміє (чи рано), ви глибоко помиляєтесь. Те чого дитина не розуміє заміщається передчуттям, сумнівом, інтуїцією і т.п. Багато батьків хочуть, щоб їх діти не повторили в своєму житті своїх помилок (і намагаються всіма силами застерегти від цього дітей). А виходить все навпаки. Основною причиною такої ситуації є „сліпі" заборони будь-чого без роз'яснення дитині чому це робиться і для чого. „Допомагають" у цьому і не виправдані фантазії батьків - „що може бути, що може статися!" Батьки так далеко заходять у своїх фантазіях, що в дійсності не має і десятої долі від того, що вони собі придумали, але ж цеглину покладено (можливо й не одну). Потрібно проаналізувати ваші домагання щодо навчання дитини. Якщо ваші вимоги не відповідають її можливостям це може викликати не лише непорозуміння, а й проблеми із здоров'ям. Психотравмуючі ситуації потребують окремого розгляду тому про це поговоримо іншого разу, але їх роль у взаєморозумінні дуже й дуже важлива. Наведена вище інформація не дає повних і вичерпних рекомендацій (порад) для конкретної сім'ї, конкретної дитини і конкретної життєвої ситуації. Це свого роду схема, дотримуючись якої і маючи велике бажання можна змінити своє і життя дитини на краще. На закінчення хочу побажати всім душевної рівноваги і хорошого взаєморозуміння.
Головна 
В роботі практичного психолога є досить багато різноманітних проблем.
