Вересень б‘є у золоті дзвони соняшників. Красне літо-літечко лишилося позаду. Ще так хочеться теплих днів, сонечка та бабиного літечка. Але попереду у нас – білет у королівство зими. І поки ще не пізно прийняти від осені її щедри дари – гайда запасатися вітамінами на увесь рік.

І ось – п‘ять обов‘язкових складових вітамінного вересневого столу.

1. Яблука. Без сумніву, яблука обов‘язково мають бути у раціоні кожної людини. І не лише тому, що це смачне доповнення щоденної дієти. Яблука містять стільки поживних речовин, що здатні підтримувати наше тіло в тонусі, лікувати певні захворювання і, звичайно ж, допомагати у боротьбі за ідеальний стан.

Отож, 1 середнє яблуко вагою в 154 грами містить 0 грамів жиру та холестерину, 5 грамів корисної дієтичної клітковини, 16 грамів цукру та 170 мг. калію.

Стародавні греки та римляни вважали яблуко символом кохання та краси. І вони не помилялися. Вченими доведено - яблука неоціненне джерело заліза, вітамінів А та С та бета-каротину. І хоча вітаміну С в них не стільки, як у апельсинах, зате вони мають у своєму арсеналі іншу перевагу – високий мінеральний склад, пектин та яблучну кислоту, які нормалізують роботу кишечника. А ще яблука та яблучний сік вважають найкращим джерелом бору – мінералу, який сприяє росту скелету та кісток. Дведено, що споживання яблук знижує поганий холестерин, покращує травлення, запобігає анемії, головним болям, сприятливо впливає на зір, виводить каміння з нирок, знижує ризик серцевих нападів, раку простати, діабету ІІ типу та астми, а також «провокує» нас завжди залишатися сповненими енергії та краси.

- Кверцетин – фловоноїд, який міститься в яблуку у досить великих кількостях допомагає запобігти утворенню ракових клітин простати
- Фіторечовини, які містяться у яблучній шкірці затримують ріст клітин раку товстої кишки на 43%
- Продукти харчування, які містять флавоноїди, схожі на ті, що є в яблуках, здатні скоротити ризик раку легенів більш ніж на 50%
- Дієтичні феноли, знайдені у яблуках знижують вплив канцерогенних речовин на міхур, тим самим скорочуючи ризик раку міхура.
- Пектин – натуральна клітковина, знайдена у багатьох фруктах, проте яблука містять найбільшу кількість цієї корисної речовини. Саме пектин діє як антиоксидант і знищує «поганий» холестерин у крові, знижує кров‘яний тиск та ризик захворювання на рак прямої кишки.

Щоденно ласуючи яблуками ви ще й скорочуєте ризик респіраторних захворювань, адже саме речовини, що містяться у цих фруктах покращуєть функціонування легенів.

Цікаво, що яблука мають свою певну райдугу здоров‘я:

Жовті яблука – незамінні для серця та очей, покращують імунітет, снижують ризик деяких ракових захворювань

Червоні яблука – допомагають серцю працювати злагоджено, удосконалюють пам‘ять, підтримують здоровим сечостатеву систему.

Прихильників у яблук вдосталь, це відомо. Але як бути тим, хто не любить ці фрукти через їх кислий (солодкий) смак, тверду структуру чи шкірку. Виключити з раціону? Ні в якому разі. Ось вам декілька перевірених шляхів як урізноманітнити свою дієту яблучними доповненнями.

Не можете їсти яблука через те, що травмуєте ними ясна? Замініть яблуко щойноприготованим яблучним соком. Після того, як сік готовий, додайте до нього жменьку відтиснутої маси із соковижималки. Хочете не втрачати корисної клітковини, яка не потрапляє у сік? Тоді просто-напросто тріть яблуко і насолоджуйтеся аблучним пюре.

Сніданок теж може стати яблучний. Почастуйте себе кохану чашкою яблучного соусу на сніданок або просто спробуйте яблуко з сиром. Якщо плоди занадто кислі для ваc, спробуйте як смакують запашні шматочки яблука, политі медом.

Додавайте шматочки яблук до салату з тунцем або куркою і ви відчуєте зовсім новий смак старої страви.

Любите чіпси? Замініть картопляні на яблучні. Сьогодні вони є в кожному супермаркеті. Плюси такої зміни очевидні – такі чіпси сушать, а не смажать в олії, а отже вони не містять канцерогенних речовин. Другий позитив – в таких чіпсах вдвічі менше калорій, а тому ввечеір ви не будете «їсти» себе за цю хвилинну слабкість.

Яблучний соус найкращий нежирний замінник рослинної олії при приготуванні кексів, тортів та іншої випічки.

Пам‘ятайте, яблуко, яке ви з‘їли після прийому основної страви очищує ваш рот від 95% бактерій, які спричинують руйнування зубів.

Якщо ви надумали вживати яблука свіжими, варто пам‘ятати про те, що розрізане яблуко при контакті з повітрям дуже швидко темніє. Зберегти свіжий вигляд фрукта допоможе аскорбінова кислота (вітамін С).

Незамінною заготовкою до зими стане індійська кисло-солодка фруктово-овочева приправу чатні, яка ідеально смакує з м‘ясом та рисом.

6 яблук середнього розміру
4 ст.л. топленого масла
2 ч.л. натерного свіжого імбирю
2 палички кориці довжиною 5 см
1 ч.л. насіння анісу
50 гр. ізюму
2-3 стручки розтертого сушеного гострого перцю
5 гвоздик
1 ч.л. куркуми
4 ст.л. води
4 ст.л. цукру.

Яблучний джем – смачне та цікаве доповнення до багатьох страв. Але скільки часу потребує його приготування! Аби запобігти пригаранню, такий джем потребує постійного помішування при приготуванні. Не маєте на це часу? Просто вилийте яблучну масу на велику сковорідку або деко і поставте в духовку, а помішуйте лише у випадку необхідності.

Заморожені яблучні шматочки найкраще підходять для свіжих десертів, фруктових коктейлів та сиропів. Перед заморозкою поріжте яблука, очистіть їх від перемичок та зерняток та добре просушіть. Мікс з різних сортів яблук буде найкращим варіантом для заморожування, адже саме в такому випадку кислі сорти зіллються з солодкими і ви отримаєте ідеальний смак та аромат для нової страви.

Аби відчути усю смакоту осінніх яблук, цього сезону обов‘язково опануйте декілька нових страв з яблук. Ми пропонуємо вам рецепт яблучного соусу, який можна додавати як до солодких каш, так і до м‘ясних страв.

3-4 яблука
2 стакани води
2 ст.л. цукру
1 ч.л. карпотляного крохмалу
Лимонна кислота

2. Гарбуз. В давні часи гарбуз та його насіння вважалися святковою їжею у індіанців, які зберігали їх для приготування ліків та притримування дієти у період хвороби. Вирощування гарбуза почалося значно пізніше, коли повернувшись з далекої подорожі, європейські дослідники привезли з собою багато сільськогосподарських «скарбів» Нового Світу. З того часу гарбузове насіння грає головну скрипку у багатьох традиційних мексиканських стравах. А після того, як вчені почали детально вивчати його склад, традиційні бабусині «білі зернята» стали чправжнім джерелом життя.

Клітковина гарбуза не волокниста, ось чому вона добре розварюється та легко засвоюється організмом. Дякуючи цьому, страви з неї теж рекомендують для лікувального та профілактичного харчування. Гарбуз містить у собі солі міді, заліза, фосфору, які благодійно впливають на процес кровотворення. Ось чому нам просто необхідно вживати страви з гарбуза для попередження малокрів’я, при атеросклерозі, судинних захворюваннях, захворювання печінки та нирок та гіпертонії. Однією з основних цілющих властивостей гарбуза є наявність у ньому пектину, який сприяє виведенню холестерину з крові.

Окремої особливої уваги заслуговує гарбузове насіння, яке з року в рік набуває все більшої і більшої популярності у нетрадиційній медицині. Виявляється, їх і справді є за що любити.

Гарбузові рецепти.

Якщо часу зовсім обмаль, скористайтеся простими підказками і додавайте гарбузове насіння до більшості ваших страв.

Додавайте гарбузове насіння до сирих овочів

Розмеліть насіння зі свіжим часником, петрушкою та листями кінзи. Перемішайте з оливковою олією та лимонним соком і незвичайний соус до салату готовий.

Додавайте подрібнене гарбузове насіння до ваших вранішніх страв з пластівцями.

Додавайте гарбузове насіння до улюблених тістечок власного приготування

Наступного разу, коли будете готувати собі бутерброд, не важливо з овочами, індичкою чи телятиною, додайте трохи гарбузового насіння.

Славетна франццуженка мадам Маргарита Карбон‘єр, віце-президент славнозвісної компанії Л‘ореаль радить завжди включати у свій раціон продукти, багаті на вітаміни А, В і С, які відіграють надзвичайно важливу роль в регуляції шкірних залоз, а ще в пігмментації та рості волосся. Ось чому зрозуміло, що без гарбуза, одного з найціннішого джерела вітаміну А, нам просто не обійтися.

Для нього вам знадобиться дрібно порізаний та облитий кропом гарбуз (як альтернатива можна просто натерти його на великій тертушці і обійтися без кропу). Трохи посоліть приготовану масу, додайте мед або цукор. Сюди ж додайте натерті або дрібно порізані яблука, молотий горіх (який найбільше любите) цедру лимону або апельсину, полийте лимонним соком. Уявіть скільки в такому салаті поживних речовин і їжте, навіть якщо він має досить специфічний смак.

Греки смакують гарбуз по-особливому. Порізаний на шматочки гарбуз підсмажте в оливковій олії з сіллю та гострим червоним перцем. Залийте томатом-пюре, додайте трохи часнику, базилік та тушіть на повільному вогні аж допоки гарбуз не стане м‘яким. Можна подавати і як окрему страву, і як гарнір до тушкованого м‘яса.

Ну а дітям, які, здається, взагалі просто ненавидять гарбуз, пропонуємо приготувати гарбузові оладки. Для цього змішайте 1 ст. кефіру, 1 збите яйце, сіль та 250 грамів муки. Додайте 150 грамів натертого гарбуза, добре перемішайте та випікайте на розігрітій сковороді.

Ну а якщо зі здоров’ям проблем не має, а стрункому стану може позаздрити кожна модель, попестуйте своє обличчя масками з гарбуза. Відварений або сирий гарбузовий м’якуш розбавте з рослинною олією і нанесіть на шкіру обличчя та шиї на 10-15 хвилин. А ще – у житті кожної жінки обов’язково буде дев’ять чародійних місяців підготовки до материнства. Згадайте й тоді про гарбуз, бо хто ж як не він, а саме його насіння, допоможуть вам у цей період боротися з печією.

На Русі гілочками червоної горобини прикрашали столи, вона подавалася до столу з цукром і залита медом, квашена та сушена. Крім того, в старі-добрі часи в Україні готували горобинову пасту. Для цього змерзлі плоди товкли дерев‘яним ложками та змішували з цукровою пудрою. В стародавніх медичних книгах згадувалося про те, що ягоди горобини, особливо ті, які торкнув мороз, замішані з мукою та медом, мають такий же приємний смак, як і приготовані з них цукерки.

Про обеззаражуючі властивості горобини стало відомо тоді, коли якось раптово гілочка горобини пролежала у воді і вода стала ідеально чистою. Після того, горобину почали кидати у воду навмисне, вода набувала приємного смаку і довго не псувалася.

Виявляється, плоди горобини містять велику кількість вітамінів, серед яких вітамін С, Р, В2, РР, Е, К, провітамін А. Окрім того, вони мають у своєму складі амінокислоти, дубильні, пектинові та гіркі речовини, 48% органічних кислот (яблучна, лимонна, янтарна), рутин, залізо, мідь та марганець, йод, цинк, калій, магній, а також фітонциди, які не лише оздоровлюють, але й обеззаражують повітря.

Особливу увагу слід звернути на пектини, які у присутності цукрів та органічних кислот, мають властивість до желеутворення. Саме пектини перешкоджають надмірному бродінню вуглеводів, які спричиняють надмірне газоутворення в кишечнику.

Здавна горобина застосовувалася як жовчогінний засіб і тільки нещодавно стало зрозуміло, що все це теж завдяки сорбіту та сорбіновій кислоті. Як відомо, сорбіт знижує вміст жиру в печінці та холестерину в крові. В багатьох країнах сорбіт застосовується в якості замінника цукру.

Лікувальні властивості горобини можна перераховувати досить довго. А можна просто вийти у парк, зірвати декілька гілочок і приготувати вітамінну суміш, яка стане відмінною профілактикою вірусних захворювань. Суміш можна приготувати у 2 варіантах:

1 – 7 частин ягід горобини та 3 частини листя кропиви
2 – рівні частини ягід горобини та шипшини.

Столову ложку суміші заварюють 2 стаканами окропу, кип‘ятять впродовж 10 хвилин, настоюють 4 години. Приймають по півстакана 2-3 разив день.

Ягоди горобини мають сечогінні, потогінні, жовчогінні властивості. У Болгарії й до сьогодні їх використовують при лікуванні каміння в нирках, при ревматизмі та як послаблюючий засіб, а в Угорщині плодами горобини лікують дизентерію. Норвежці ж стверджують, що горобина володіє ранозаживляючми властивостями та позбавляє від набряків.

А ще народна медицина рекомендує горобиновий навар при тиреотоксикозі – захворюванні щитовидної залози. Однак не варто забувати, що ягоди сирої червоної горобини містять парасорбінову кислоту, яка має властивості антибіотика, тому не рекомендується захоплюватися горобиною у великих кількостях. Доведено, якщо свіжі плоди цього дерева зберігати при температурі 0°С, то вітаміни у ній зберігаються до весни.

Чорноплідна горобина славиться тим, що здатна накопичувати йод, якби забираючи його з ґрунту. Однак найціннішими по вмісту йоду звичайно ж будуть ті ягоди, які виросли не далеко від моря. Окрім йоду, горобина чорноплідна здатна накопичувати залізо, молібден, марганець, мідь та бор. В‘язкий смак «чорних» плодів свідчить про те, що вони містять багато дубильних речовин, а значить чудово впливають на процеси травлення. Унікальний склад ягід чорноплідної горобини допомагає при багатьох захворюваннях. Доведено, що ягоди та сік цієї рослини при регулярному застосуванні допомагають контролювати рівень артеріального тиску. При чому підвищений тиск стабілізується, а нормальний – не знижується.

І ще – чорноплідна горобина обов‘язково має бути у раціоні тих, хто живе у місті, адже саме вона захищає організм від радіоактивного випромінювання. Обережними у застосуванні слід бути тим, хто має проблеми зі шлунком – гастрити та виразки шлунку та дванадцятиперстної кишки.

4. Обліпиха. В перекладі з латинського обліпиха – Hippophea rhamnoides означає «блискучий кінь». Пояснення цій дивній назві досить просте – у далекі старі часи селяни часто годували коней плодами обліпихи. Від такої поживи тварини гладшали, їх шерсть ставала шовковистою та блискучою. Для людей же частіше використовували обліпихове масло для лікування певних шкірних захворювань.

Сьогодні часи змінилися. Звичайно, примусити себе з’їсти декілька кислючих ягід буває досить складно, але коли дізнаєшся про цілющі властивості плодів обліпихи, вживаєш природній бальзам через силу.

Давно доведено, що ягоди обліпихи мають особливий набір біологічних активних речовин, в першу чергу вітамінів, причому їх концентрація просто вражає: 100 грамів ягід з надлишком покривають добову потребу людини у вітамінах.

Перелічити поживний склад плодів цього дерева надзвичайно важко від славнозвісного вітаміну С, якого в ній стільки, що лишень один спогад викликає соковиту оскому, присутній цілий ряд інших – А, В1, В2, В4, В6, В8, B9, K, P, PP, E. Плоди обліпихи містять до 8% жирного масла, яке складається з суміші гліцеридів олеїнової, стеаринової, лінолевої та пальмінтової кислот. А ще обліпиха дуже цінується за те, що має у своєму складі вітамін Е або токоферол, який просто необхідний при статевому дозріванні. За недостатньої кількості цього вітаміну в організмі розвивається безпліддя, виникає загроза переривання вагітності, знижується потенція, лібідо.

Увесь унікальний склад ягід обліпихи діє на організм як загальноукріплюючий та тонізуючий засіб. Залишилося лише правильно зібрати та зберегти ягоди впродовж усієї зими. І саме тут варто врахувати той факт, що обліпиха, як і горобина просто обожнює мороз. Саме ягоди цього колючого куща варто збирати після перших осінніх приморозків. Саме у цей час відбувається повне дозрівання ягід, вони накопичують максимальну кількість корисних речовин та стають не такими кислими. Такі плоди легко зриваються та добре відділяються від кісточки.

Зібрану обліпиху добре промивають та сушать. Потім викладають тонким шаром на деко і ставлять у духовку на півгодини при температурі не вище 60 оС. Після цього обліпиху протирають через сито, отриману суміш переливають у банку і дають настоятися декілька днів. За цей час вона розділяється на 2 шари: верхній, більш густий та нижній, рідкий – залишки м‘якоті ягід обліпихи, що нагадує желе.

Нижній рідкий сік рекомендують відразу ж засипати на зиму цукром, а верхній, який містить жир, доцільно злити у пляшки з темного скла та ретельно закрити. Пляшки рекомендують брати невеликі і заливати рідину до верху, - саме так вона найкраще зберігається.

Для задоволення потреб організму у вітамінах, в день достатньо всього-на-всього однієї-двох чайних ложок перетертих з цукром ягід.

Не варто думати, що цілющі властивості обліпихи були відкриті нашими предками саме через те, що вони не мали справжніх ліків. Виявляється, у Литві й до сьогодні виробляються 7 продуктів для догляду за шкірою з маслом ягід обліпихи. А що вже й говорити про Німеччину! Жителі цієї країни виробляють та вживають близько 311 продуктів з обліпихи у вигляді нектарів, джемів та кремів для шкіри.

Цікаві історії російських емігрантів у США розповідають, що якось у дитини однієї з таких сімей виявили стоматит. Лікар виписав рецепт, кур‘єр привіз ліки – 130 доларів за пляшечку. Через декілька днів стоматит зник. Батько поцікавився, що ж за ліки вживав його син і був надзвичайно здивований, коли побачив, що це був всього-на-всього обліпиховий сік, вироблений у його рідному місті зі вказаною на пляшечці просто смішною ціною, яка була менша 1 долара.

5. Червоний перець чілі. Настає його спекотна по-справжньому чудернацька пора популярності. Бо куди ж тільки не додають шматочок цієї запашної гостроти. Властивості ж червоного кайєннського перцю просто унікальні. Речовини, які містить цей перець здатні атакувати мітохондрії – енергетичні «комори» ракових клітин.

Крім того, червоний перець досить ефективний при високому кров‘яному тиску, діабеті, синдромі похмілля, артриті та астмі. Має сильний антиоксидативний ефект.

А ще, не дивуйтеся, червоний перець – чудове снодійне. Він очищує організм від тих токсичних речовин, які затримують доступ кисню і спонукають нас відчувати втому та роздратування.

Найкраще смакує з різнобарв‘ям страв, а значить з чим вам тільки заманеться. Не варто лише експериментувати з компотами та десертами. Хоча хто зна, а раптом саме вам судилося віднайти нові кулінарні властивості спеції!

Вересневого вам настрою та справжнього бабиного літа. Нехай ця осінь буде надзвичайно яскравою та вітамінною.