Так склалося, що чоловіки, відчувши непередбачувані зміни у своєму організмі, візит до спеціаліста відкладають до останнього, сподіваючись, що все минеться. Як не пропустити початок розвитку злоякісних новоутворень простати, що робити, коли захворювання вже виникло, які перспективи при цьому на майбутнє? Про це наша розмова з Юрієм Дійчуком, завідувачем відділу урології Львівського державного онкологічного регіонального лікувально-діагностичного центру.

Прокидатися вночі – не нормально

– Юрію Петровичу, чи відповідає дійсності твердження, що від захворювань передміхурової залози не застрахований жоден чоловік?

– Це справді так, позаяк недуга пов’язана з ві­ком: зміню­ється гормональний фон орга­нізму, “мішенню” цих змін у чоловіків є простата. Пухлини бувають доброякісні (аденома) і злоякісні (власне рак). Що вищий рівень тесто­стерону, то вищий ризик захворіти. Якщо ж секреція тестостерону в орга­нізмі чоловіка зменшена, то зменшується й ризик. Як засвід­чили результати деяких дос­лі­д­жень, значну роль відіграє й спадковість. Якщо від раку простати страждали близькі родичі (батько, брат), то ризик виникнення хвороби збільшується.

Пухлини передміхурової залози розвиваються дуже повільно. Із віком у більшості чоловіків простата збільшується зазвичай за рахунок пухлини. Залоза починає стискати канал, відтак виникає порушення сечовипускання. “Класичними” першими сим­п­томами як доброякіс­ного, так і злоякісного процесу в залозі є часті позиви до сечовипускання, слабкий струмінь сечі, переривчасте сечовипускання, відчуття неповного випорожнення сечового міхура, затримка сечовипускання, у разі злоякісного процесу сим­птоми виникають, коли вже є метастази: з’являється біль у кістках, у запущених випадках спостерігають слабкість, блідість шкіри.

– Ці симптоми виникають одночасно?

– Захворювання має три ста­дії. Для першої характерне часте сечовипускання, слабкість струменя сечі, але залишкової сечі на цьому періоді немає. На другій стадії виникає відчуття неповного випорожнення сечового міхура – вже з’являється залишкова сеча, струмінь сечі дедалі слабшає, може статися цілковита затримка сечовипускання. Для третьої стадії характерна хронічна затримка сечі, коли кількість залишкової сечі стає настільки великою (навіть більше 1 л), що сечовий міхур не може її втримати і виникає постійне самостійне відтікання сечі (майже нетримання).

Скринінг для нашої країни – дороге задоволення

– Як не допустити такого стану? На що насамперед пот­рібно звернути увагу?

– Передусім мають насторожити нічні позиви до сечовипускання. Для здорового чоловіка не є нормою прокидатися вночі з бажанням піти до туалету, якщо, звичайно, в нього немає звички пити багато рідини на ніч. На початку хвороби чоловік прокидається один раз за ніч, потім два-три рази, при цьому виділяється лише 80-120 мл сечі. Згодом струмінь сечі слабшає, спостерігають ускладнення під час сечовипускання. Пізніше з появою залишкової сечі може з’явитися тяжкість унизу живота, хворий ходить до туалету кожні 20-30 хвилин.

– Чи можна переплутати симптоми цієї недуги з іншими хворобами?

– Це питання диференціальної діагностики. Щодо проявів хвороби, то найбільша схожість між аденомою та раком перед­мі­хурової залози. Нині є доволі багато різноманітних аналізів, які дають змогу успішно діагностувати. Але в разі раку передмі­хурової залози більш характерне периферійне, а не центральне ураження цього органу. Під час встановлення діагнозу хворобу можна розпізнати за допомогою звичайного пальцевого ректального обстеження. При аденомі залоза збільшується і часто нагадує кулю, вона стає однорідною та щільною, що принципово відрізняє дисплазію від раку, при якому виникають неод­норідні ущільнення. У біль­шос­ті випадків ріст залози від­бувається у просвіт прямої кишки. В такому разі поставити діагноз нескладно навіть під час пальцевого обстеження. Але буває і внутрішньоміхуровий ріст. У цьому випадку не обійтися без УЗД.

– Які дослідження треба зробити, аби поставити якнайточ­ніший діагноз?

– Найперше – це огляд в уролога. Найпростіший метод обстеження простати – пальцевий, окрім того, він дає змогу виявити ще й патології товстої кишки. На жаль, такий метод дає змогу виявити пухлину на другій-третій стадіях, коли операція вже не допоможе. Найбільш достовірний і поки що єдиний спосіб виявлення пухлин на ранніх стадіях – аналіз крові на ПСА (простат­специфічний антиген). Рівень цієї речовини різко підвищується при онкології простати. Нині це єдиний спосіб за­підозрити хворобу на початковій стадії. Суттєвим недоліком є те, що такий аналіз – недешевий (35-60 гри­вень). УЗД, рентгенографію викорис­товують для уточнення діагнозу. Остаточний діагноз можна поставити завдяки біопсії простати. Цей спосіб, усупереч стереотипу, не завдає болю.

– Де у Львові роблять тест на ПСА?

– У діагностичному центрі, 4-й міській поліклініці, облас­ній клінічній лікарні на вул. Чер­­нігівській, шпиталі ім. Шептицького, у нашому відділенні, практично в кожній поліклі­ніці.

На Заході страховий контракт не продовжують без тесту на ПСА

– Як лікують злоякісні новоутворення?

– Дуже важливо не запускати хворобу. На жаль, у нашій країні люди звертаються по допомогу до лікарів здебільшого на пізніх стадіях, коли лікування вже не може допомогти. Тому в Україні від­соток смерт­ності від онкохвороб доволі високий. Є три види лікування раку залози. Радикальним і ефективним методом є оперативне втручання, але воно дієве тоді, коли захворювання виявлено на ранній стадії. Надалі в таких пацієнтів жодних проб­лем не виникає, вони ведуть повно­цінне життя. У випадках, коли вже не можна провести оперативне лікування, роблять блокаду пухлини за допомогою гормонів, оскільки злоякісні новоутворення гормонозалежні. Сенс консервативної терапії полягає у прийомі препаратів, які блокують перетворення тесто­стерону. Ефективність лікування можна контролювати за допомогою УЗД, ПСА. Променеве лікування знижує темпи росту пухлини, зменшує ймо­вір­ність виникнення метастазів, його часто застосовують у комплексі з гормональним, однак повністю вилікувати цю недугу можна тільки оперативно. Променеве і гормональне лікування лише поліпшує стан хворого.

– Які, на вашу думку, причини незадовільного лікування?

– Передусім – це несвоєчасне звернення до лікаря та не­отримання вчасного потрібного лікування. Як свідчить дос­від, кожен четвертий чоло­вік звертається по допомогу, коли вже з’явилися метастази. В Україні є проблемою рання діагностика, немає скринінгових програм із виявлення раку. Скажімо, на Заході однією з умов отримання медичної страховки є тест на ПСА, інакше контракт не продовжать. Такий тест з’явився у 80-х роках минулого століття. Відтоді активно проводили скринінг, що дало змогу помітно знизити показники смертності через рак простати. За часів СРСР обов’язковими були профогляди, а нині ніхто не дбає про власне здоров’я. Скринінг для нашої держави – поки що дороге задоволення. Ще одним чинником незадовільного лікування є від­сут­ність тісної співпраці між хірургом, онкологом і радіологом. Часто пацієнти не отримують адекватного лікування через обстеження у неспеціалізованих стаціонарах, в умовах яких немає змоги поєднати комплексне лікування.

– Як визначити, який метод лікування буде кращим для хво­рого?

– Його підбирають залежно від стану пацієнта, стадії захворювання. Наша медицина має сучасну матеріально-технічну базу, що дає можливість індивідуально визначати лікування для кожного хворого.

– Що можете порадити читачам для профілактики раку простати?

– Причини хвороби до кінця не вивчено, тому неможливо передбачити, як відбуватиметься ріст залози в того чи іншого чоловіка. Єдиний реальний шлях – стежити за своїм здоров’ям. Зокрема, обстежуватися в уролога та робити аналіз на ПСА раз на рік. Факторами ризику є вік (після 50 ро­ків), спадковість і екзогенні чинники, як-от дефі­цит селену. Вважають, що їжа, багата на тваринні жири, стимулює розвиток раку передміхурової залози. Селен міститься в томатах, гарбузах. Вживати потрібно лише помідори, які про­йшли теплову обробку.

Розмовляла Ірина Березовська