Патогенез. Під час виконання роботи людина виконує руху які супроводжуються частими боковими відведеннями і обертаннями плеча у великому обсязі, виникають умови для тривалого травмування связочної і сухожільної ділянок плечового суглоба і суглобової сумки. При цьому виникають їх дегенерація і дистрофія, тобто "Переродження" клітин і тканин з порушенням їх функціональної активності.
Процес супроводжується розвитком асептичного немікробного запалення навколосуглобових тканин з можливим подальшим травмуванням тканин і стисканням капсули плечового суглоба.

Термін "періартрит плечового суглоба" являє собою узагальненє поняття, так як об'єднує цілу групу захворювань в області плечового суглоба. Кожна патологія розрізняється по топографії та особливості клінічної картини, але в цілому вони дають настільки схожу клініку, що об'єднуються під загальною назвою.

Клінічна картина
Захворювання починається поступово з появи болю в плечовому суглобі. Біль спочатку носить непостійний характер, посилюється при підйомі руки вище горизонтального рівня або при поворотах плеча. У спокої і при невеликих рухах біль відсутня або виражена настільки незначно, що хворі не надають їй ніякого значення та за медичною допомогою не звертаються. При подальшому розвитку захворювання болі посилюються і стають значними не тільки під час роботи, але і після неї в спокої, набувають постійний характер, турбують хворих навіть уві сні. Характер болю частіше ниючій, іноді сверлящій або гризущій. Больові відчуття починають заважати хворому не тільки виконувати професійні обов'язки, але і відпочивати, займатися домашніми справами. Можлива іррадіація (тобто розповсюдження) болей в лопатку або шию.

При огляді хворого вдається виявити невелику припухлість і помірну болючість в області плечового суглоба. Відведення плеча і підйом руки вище лінії плеча значно обмежені. Утруднено закладання руки за спину (навіть при незначно вираженому періартриті). Однак, незважаючи на це, маятникоподібний рух руки вздовж тулуба вперед і назад збережені в повному обсязі. Цей факт враховується при підборі хворому відповідної роботи. Рухи в плечовому суглобі, як правило, супроводжуються хрускотом різної гучності та тривалості. У далеко зайшовших випадках періартріта може виникнути тугорухомість плечового суглоба, тобто значне обмеження обсягу активних рухів у ньому. Тривалє порушення функції суглоба призводить до гіпотрофіі і атрофії дельтовидного м'яза (за рахунок різкого зниження функціонального навантаження на цей м'яз) і до остеопорозу головки плечової кістки, що видно на рентгенограмах.
Захворювання протікає в хронічній формі і супроводжується чередуванням періодів загострення і ремісії.

Діагностика
Для постановки правильного діагнозу необхідно обов'язково проводити рентгенологічне дослідження плечового суглоба. Знімки краще робити у двох проекціях: прямій та бічній. На рентгенограмах нерідко вдається виявити склеротичні дегенеративні зміни поверхні горбика плечової кістки та наявність тіней вапняних відкладень різної форми, величини та щільності. Частіше за все видимі на знімках відкладення солей розташовуються в суглобових сумках і в навколишніх суглобових тканинах. В процесі лікування сольові відкладення зменшуються і можуть повністю зникнути. При постановці діагнозу необхідно виключати такі захворювання, як кістковий процес типу остеомієліт, деформуючий остеоартроз, специфічні та неспецифічні запальні зміни у суглобі та суглобовій сумці, а також захворювання шийного відділу хребта (наприклад, остеопороз).

Лікування
В гострому періоді захворювання використовують знеболюючі і жарознижуючі препарати: реопірін, анальгін з амідопіріном, ацетилсаліцилову кислоту. Можна використовувати нестероїдні протизапальні засоби, електрофорез, новокаїнову блокаду на ділянку ураженого суглоба. Ефективно проведення новокаінових і гідрокортізонових періартикулярних блокад, парафінових і озокерітових аплікацій на ділянку суглоба. Іммобілізацію суглоба проводити не рекомендується, так як вона може призвести в подальшому до розвитку тугорухомості. Лише при дуже сильних болях допустимо укладання ураженої руки в косинку з періодичним виконанням рукою невеликих за обсягом рухів. Експертиза працездатності захворювання вимагає тривалого лікування, після закінчення якого необхідно забезпечити переведення хворого на більш легку роботу з видачею трудового листка непрацездатності терміном до 2 місяців.

При хронічних періартрітах хворі потребують раціонального працевлаштуванні на роботу, яка не вимагає великих навантажень на м'язи плечового поясу і значного обсягу активних рухів у плечовому суглобі. При триваючому прогресуванні захворювання або у випадку зниження кваліфікації хворого направляють на клініко-експертну комісію для встановлення групи інвалідності.

Джерело: jazdorov.info