Можна без кінця сперечатися про те, у скільки років вести дитину до дитсадка. Можна відстоювати власну точку зору відносно «порцій» телевізора та комп‘ютера малюку у п‘ять років. Можна по-різному сприймати подарунок тата у вигляді футбольного м‘яча чи ковзанів на перший день народження дитини. Достеменно відомо одне – як тільки жінка, окрилена радісними двома смужками на тесті про вагітність, отримує достойне підтвердження свого стану на прийомі у лікаря-гінеколога, вона з тієї ж хвилини починає планувати життя свого ще ненародженого малюка. Цікаво те, що думки відносно статі, кольору волосся та форми носа майбутньої дитини з‘являються значно пізніше, а то й взагалі не постають до народження. Значно більше новоспечену маму цікавить яким буде її немовля у майбутньому і власне, ким стане син чи донька, коли виросте. І починаються нескінченні плани, пошуки курсів раннього розвитку, вивчення статей про пренатальне життя та довгі вечори у пошуках якнайкращого варіанту вирощування генія.

Однак, чи варто насправді накладати вантаж знань на дитину у віці від півроку? Чи будуть результати від того, що дитина почне рахувати в рік, а читати у два? Які психологічні відчуття з‘являтимуться у малюка, коли мама буде нервувати з приводу вчасно не опанованої букви чи невивченої пісеньки. Україна хворіє на методики раннього розвитку. Доходить до смішного – у дитячому садочку в найменшій групі, де дехто з дітей ще й ходити добре не вміє вже пропонують 15 предметів для вивчення. Серед них – англійська й німецька мови. Скажіть, а сучасна дитина у цьому віці вміє говорити рідною? А може, зарозуміла дитина, яка в п’ять років вміє читати, писати, знає усіх тварин, риб та навколишній світ – це лише нездійсненні амбіції мами та тата, які недовчилися та недопрацювали над собою в шкільні роки? І що, скажіть, такій дитині робити у першому класі, поряд з тими, хто не читає, не пише, а дехто ще й не будує складних речень. Що ж насправді потрібно дошкільнятку для того аби вирости генієм та втілити намріяне мамою і татом і в майбутньому справді доземно дякувати батькам за виховання?

Дорослі впевнені, що геніальна дитина – це щасливе майбутнє

На справді, це всього лише гарна казка, яку ми самі собі складаємо. Хтось із психологів дуже правильно помітив – батьки прагнуть виростити дитину-генія, і тим самим забезпечити їй безхмаре майбутнє. Однак, якщо поглянути в історію, стає зрозуміло, що більшість геніїв насправді люди доволі нещасливі. Візьміть хоча б Бетховена – наділений по-справжньому унікальним даром писати «гучну» музику, він так і не зміг почути жодного акорду своїх геніальних творінь. А його слухав і заслухувався увесь світ. Природа, щедро наділивши композитора одним вмінням, жорстоко забрала у нього прості людські відчуття.

Дорослі впевнені, що методики раннього розвитку діють

Сьогодні методик і справді багато. І не варто винаходити власний велосипед, можна просто перекинути сторінку будь-якого журналу про дітей і знайти безліч пропозицій дитячих садків, курсів чи навчальних закладів, що розповідають про світ зі знанням свого методу. І в пошуках такого «гуртка» не доводиться їхати через усе місто – поверни за куток власного будинку і знайдеш там море пропозицій, залишається лише обрати напрямок, близький за духом мамі і татові.

Подружжя Нікітіни, наприклад, радять виховувати з дитина спартанця. В основі їх методу покладена тверда впевненість у тому, що батьки не мають доходити до «зав‘язки» у вихованні дітей. Не варто, наприклад, багато часу приділяти розвитку дитини, але разом з тим не можна повністю ігнорувати дитячі ігри та заняття. Основні принципи базуються на свободі творчості дітей на заняттях, тобто немає ніяких соціальних тренувань, зарядок, уроків .Спорт – основа життя та природне середовище. Педагогіку випробовували на власних дітях.

А от італійці не губляться. Є власний приклад і в нього усі вірять. Марія Монтесорі – великий лікар, а в подальшому педагог, методика якої виховала не одне покоління геніїв. «Все пізнається лише через працю» - ось основні постулат теорії. Марія Монтесорі як лікар стверджувала, що для духовного розвитку дитини важливо навчити його відчувати. Вона розкрила свій талан педагога перш за все, тренуючи у дітей дрібну моторику та сенсорику, а також розвивала у них навички письма, читання та лічби. Вправи Монтесорі нерозривно пов‘язані з «натуральними» відчуттями. Трьохрічній дитині можна запросто запропонувати попіклуватися про живі квіти. Така вправа створює враження про способи складання букетів, звертає увагу дитини на умови життя рослин, розвиває естетичні почуття та координацію рухів. Цікаво? Не зупиняйся, далі – ще цікавіше.

Яку б методику ти не обрала, спершу знайди та ознайомся з перевагами та недоліками кожної з них і спів став їх зі своєю дитиною. Пам‘ятай, що за словами психологів, діти, які завантажені великим об‘ємом знань не за віком, завжди демонструють підвищену тривожність, невпевненість в собі, низьку самооцінку, або ж навпаки – підкреслено демонстративну поведінку.

Психологи одностайні – не варто вчити дитину читати до виникнення у неї такого бажання: здорова та гармонійно розвинута дитина починає сама читати у п‘ять-шість років. І, що дуже важливо, читає, розуміючи прочитане, бо сьогодні у багатьох дітей ця важлива складова процесу читання просто відсутня.

Дорослі впевнені, що методики раннього розвитку можна об‘єднувати

Насправді, правильно роблять. Методик раннього розвитку можна віднайти сотні, а той тисячі. Кубики Зайцева, вальфдорська педагогіка, «читати, раніше, ніж ходити» та таке інше.

Звичайно, ти просто губишся у виборі. Усе настільки цікаво, але! Не зациклюйся лише на одному з методів. Подумай, а чи не краще знати вершки з кожної? Дитині до року дуже важливо розвивати дрібку моторику? Тоді без Монтесорі навряд чи вийде. Грайте у «зачіпалки». Стимулюй малюка торкатися усіх предметів, які є в кімнаті. Крім того, що кожен з них має певний колір та форму, усі вони мають зовсім різні текстури, а це означає, що для чуттєвих дитячих пальчиків кожен доторк буде мати гарний стимулюючий та масажний ефект. Не забувай і сама масажувати пальчики малюка, супроводжуючи масаж віршиками-потішками та казочками.

Пізнавайте світ! Людський зв'язок з природою настільки великий, що ми, дорослі, не маємо ніякого права обмежувати дитину у пізнанні навколишнього середовища. Пізнавайте природу всього живого за вальфдорською педагогікою. Доторкніться, понюхайте, роздивіться, погодуйте пташок, зберіть букет з осіннього листя. А потім ставайте на роликові ковзани і вперед, доганяти голубів.

Дорослі впевнені, що краще у ранньому віці навчитися читати, аніж витрачати вільний час на заняття спортом

На справді ж, ніколи не забувай, що поняття «ранній розвиток» передбачає не лише розумове, але й фізичне виховання: плавання, заняття у спорзалі, опанування велосипеда і т.д.! Справжній ризик гіподинамії виникає при відвідуванні дитиною трьох-шести років довготривалих занять з підготовки до школи, які не враховують специфіку віку.

Дорослі впевнені, що є речі, з якими дитині знайомитися НЕМОЖНА

Насправді, усі розумні та поважаючі себе батьки мають назавжди виключити слово «неможна» зі свого вжитку. Дитині не зрозуміло – це добре, а це погано, для малюка усі вчинки мають однакове забарвлення. А от слово «неможна» має виключно негативний відтінок і його дитині краще не казати взагалі. І знову про альтернативу – розкажи дитині про те, що замість того, аби виколупувати домашні рослини, чи не кращим буде зайнятися розпушуванням землі у горщиках аби дати більший доступ кисню до корінчиків рослин (дитячою мовою – щоб рослинкам краще було дихати). Звичайно, це зовсім не гарантує тобі збереження цілісності та чистоти підлоги, але це однозначно краще, аніж зіпсовані квіти та мамин настрій. А щодо чистоти? Відразу ж і запропонуй дитині після заняття прибрати за собою.

Дорослі впевнені, що вивчати іноземні мови варто краще з дуже раннього віку, тому що пам'ять дворічної дитини має феноменальні властивості

Насправді, усі психологи прохають батьків почекати з таким навчанням. Мінімальний вік, коли дитина здатна сприймати «чужу» мові - 5-7 років, тобто не раніше того віку, коли дитина вже добре та впевнено розмовляє рідною мовою. Помітили, що діти, з якими почали займатися іноземними мовами ще з пелюшок, починають говорити пізніше своїх однолітків. Так як мозок дитини постійно перевантажений, йому важко розпізнавати слова, будувати речення та зрозуміло викладати свої думки.

Дехто ж з психологів взагалі вважає, що оптимальний вік для знайомства з іноземною мовою – 14 років. Обирайте що краще вам, спостерігайте за своєю дитиною – якщо ігрова форма вивчення окремих іноземних слів не заважає знайомитися з рідною мовою, тоді чому і ні. А ось від повних речень-звертань до малюка на «чужій» мові у молодшому віці краще відмовитися. Адже тобі навряд чи потрібна дитина-білінгва, мову якої і в 5 років досить важко зрозуміти?

Частіше звертай увагу на емоційну сторону розвитку. Адже досить часто розумні малюки залишаються без належної уваги, а тому емоційний стан такої дитини досить легко викривляється. Дитина, яка росте в постійній атмосфері змагання не вчиться любити і в подальшому може зіткнутися з труднощами у спілкуванні

І знову ж таки – у всьому варто мати міру. Адже тобі теж у свій час батьки забороняли дивитися телевізор та читати книжки вночі під ковдрою? Звичайно ж сидіти цілий день біля телевізора, цитуючи кожнісіньку рекламу, починаючи від «Кін дер-сюрпризів» і закінчуючи горілкою не те що не варто, а категорично заборонено. Однак подивитися «Бременських музикантів» чи документальний фільм про тварин, дуже навіть корисно, адже таким чином дитина пізнає світ, який ми їй показати не можемо.

Що стосується комп’ютера, то враховуючи кількість дітей з поганим зором, а також вікову статистику комп‘ютероманів та Інтернет-залежних дітей, з цим все-таки варто почекати. Нічого страшного, якщо йдучи у перший клас, твоя дитина не буде знайома з найпростішими програмами Microsoft Office. Постав собі запитання – а для чого первачку комп’ютер? Звичайно, зовсім інша мова про п’ятикласників, коли домашні завдання потребують рефератів та розробки різних проектів. Однак не хвилюйся – достатньо буде декількох місяців, аби дитина опанувала цю штуку.

Ігри завжди мають відповідати віковим категоріям дитини. Саме тоді малюк вивчає предмети та освоює дії з ними, правильно моделює людські відносини, дізнається, що таке межа та певні правила, вчиться приймати на себе різні ролі. Діти ж, які розвиваються занадто рано, досить часто відчувають брак саме тих життєвих уявлень та звичок, які мали б сформуватися у грі – спочатку з мамою, бабусею, потім з однолітками. Іноді це впливає на шкільне навчання. У гурті звичайних дітей такий школяр почувається некомфортно: він не лише не вміє придумати та почати гру, його важко її підтримати та відповідати на усі правила цієї гри.

Звичайно, якщо комп‘ютер стоїть у тебе вдома на видному місці, при цьому ти часто працюєш (або тато грає в ігри) в присутності дитини, цікавість до «машини» з‘явиться набагато раніше. У такому випадку варто чітко і жорстко дозувати перебування за комп‘ютером – через кожні 10 хвилин, ще 10-15 хвилин зарядки. А ще потурбуйся про те, аби твоя дитина не просто грала у «стрілялки» чи одягала ляльок (це запросто можна зробити і в реальному, а не віртуальному світі), а справді мала комп‘ютер за помічника у процесі пізнання світу.

Дорослі впевнені, що класична музика формує гармонійну особистість

На справді це так, якщо тільки така музика подобається дитині. Давно доведено, що музика Моцарта (і тільки його) активізує мозкову діяльність людини. Тобто людина, яка перед контрольною роботою слухала Моцарта, розв‘яже більшу кількість задач, аніж та, яка взагалі не слухала музику. Однак, якщо перші акорди цього ж таки Моцарта чи іншого, приміром, Шуберта, починають дратувати юне створіння, нічого, окрім швидкого візиту до психолога тобі не «світить». Знайди золоту середину, пропонуй дитині різні музичні стилі, різних композиторів. До того ж врахуй, що та музика, яка не подобається тобі, навряд чи сподобається твоєму малюку (мова йде лише про досить юний вік, коли у дитини ще немає власних уподобань).

Вчи та займайся зі своєю дитиною розумно. Пам‘ятай, що занадто розумово розвинена дитина – це теж проблема. І основна з них – це спілкування з однолітками, яке може постраждати за двома причинами. Перша – через більш широкий кругозір або через вузьку область інтересів до одного предмету (наприклад, математику) дитина не може спілкуватися з однолітками, у неї просто немає спільних тем для розмови.

Друга – насичене інформацією, але бідне за емоціями спілкування з мамою, не дозволить розвинутися комунікаційним можливостям дитини, вона буде відчувати труднощі кожен раз, коли потрібно буде увійти з кимсь у контакт.

Окрім психологічних та комунікаційних. Виникає ще й ціла низка проблем медичного спрямування. Педіатри та психологи не пов‘язують їх з конкретними методиками. Як правило, мова йде просто про інтелектуальне навантаження не за віком. При чому, отримати його діти можуть у перші роки життя, а ефект з‘явиться з роками. Це:

- формування структур мозку іноді відбувається викривлено. Ранній початок навчання не дає можливості якісно дозріти нижнім відділам, які відповідають за живлення мозку. Ще до початку шкільного навчання виявляється, що верхні відділи, які відповідають за більшість навчальних здібностей, не мають достатнього зв‘язку між собою, недоотримують живлення і не можуть повноцінно працювати. Така дитина важко контролює власну поведінку, не може побудувати правильну програму дій, зважати на правила, що при високому інтелекті значно знижує успішність навчання.

- Втрата пізнавального інтересу. На неї найчастіше жаліються батьки та вчителі. І справа не лише у тому, що дитину нудно у школі через те, що вона все це давно вивчила з мамою, яка, в свою чергу, не подумала про те, аби підтримати подальшу зацікавленість у навчанні.

Ф. Роджерс колись сказав: «Аби вирости здоровими, дітям не потрібно вміти читати – їм потрібно вміти гратися»». Тому не забувай, що наші чарівні створіння, перш за все – діти. Частіше пропонуй їм погратися в ляльки або скласти конструктор, адже без справжнього дитинства навряд чи вийде справжній доросла людина.

 © www.greenmama.ua