Гострі отруєння займають четверте місце серед усіх нещасних випадків (після вуличної травми, опіку, втоплення). Це тяжкий вид патології, що розвивається внаслідок впливу на організм певної хімічної речовини, що має токсичні властивості. У переважній більшості випадків (92%) відмічаються побутові отруєння, які можна розділити на алкогольні інтоксикації, нещасні побутові випадки  і суїциїдальні отруєння, зроблені навмисне з метою самогубства психічно неврівноваженими людьми.

Випадкові отруєння бувають викликані помилковим прийомом усередину побутових хімікаліїв, медикаментів зовнішнього застосування та інших хімічних препаратів при їх неправильному використанні або зберіганні в посуді з-під алкогольних та інших напоїв. Особливе місце займають отруєння у дітей, частіше у віці до п`яти років. Зростання числа гострих отруєнь у дітей пов`язане з випуском великої кількості нових лікарських речовин і зберіганням їх в домашніх умовах у місцях, доступних дітям. Увагу дітей привертають яскрава упаковка і форма пігулок. Перебіг гострих отруєнь у дітей відбувається дуже своєрідно, оскільки внаслідок анатомо-фізіологічних особливостей нервової і серцево-судинної систем отрута швидше проникає в організм дитини.

Надходження токсичної речовини в організм можливе через рот (пероральні отруєння), через незахищені шкірні покриви (перкутанні отруєння), після ін`єкції токсичних доз лікарських препаратів (ін`єкційні отруєння) або при введенні токсичних речовин в різні порожнини організму - пряму кишку, піхву та ін..

Виділення отрут з організму відбувається різними шляхами. Через дихальні шляхи виділяються окис вуглецю, алкоголь, ацетон, синильна кислота та ін.. У таких випадках повітря, що видихається, має запах речовини, якою отруївся  постраждалий. Майже всі отруйні речовини або продукти їх розпаду виділяються з організму через нирки разом з сечею. Через слизову оболонку товстої кишки виділяються солі важких металів, ртуть, свинець та ін.. Органи, через які виділяються отрути, нерідко сильно ушкоджуються ними, що викликає важкі захворювання.

На місці події слід встановити причину отруєння, вид токсичної речовини, її кількість і шлях надходження в організм, і, по можливості, час отруєння.  Всі постраждалі з клінічною картиною гострого отруєння підлягають терміновій госпіталізації в спеціалізовані центри по лікуванню отруєнь або в лікарні швидкої допомоги.

Особливості невідкладної допомоги при гострих отруєннях полягають в необхідності проведення низки поєднаних лікувальних заходів, метою яких є наступне: 1) припинити подальше надходження і прискорити виведення токсичних речовин з організму; 2) якнайскоріше знешкодити отруту за допомогою застосування специфічної антидотної терапії; 3) забезпечити захист і підтримку тієї функції організму, яка переважно вражається даною токсичною речовиною.

Долікарська допомога при гострих отруєннях має величезне значення, сприяє легшому перебігу захворювання, викликаного отруєнням, і нерідко запобігає можливому летальному кінцю. Методи надання долікарської допомоги залежать як від шляху проникнення отрути в організм, так і від його хімічного складу.

При отруєнні токсичними речовинами, прийнятими всередину, обов`язковим і екстреним заходом є промивання шлунку через зонд незалежно від часу, що пройшов з моменту інтоксикації. Для промивання використовують 12-15 літрів води кімнатної температури порціями по 300-500 мл. При важких формах отруєння у хворих, що знаходяться в непритомному стані, промивання шлунку 1-ї доби після отруєння проводиться 2-3 рази, оскільки у зв`язку з різким уповільненням резорбції в стані глибокої коми в шлунково-кишковому тракті може депонуватися значна кількість токсичної речовини, що не всмокталася.

Після закінчення промивання можна ввести в шлунок як проносний засіб 100-150 мл 30% вазелінового масла. Не менш важливо відразу звільнити кишечник від токсичної речовини за допомогою сифонових клізм. Для адсорбції токсичних речовин, що знаходяться в шлунково-кишковому тракті, застосовується суміш активованого вугілля з водою у вигляді кашки по 1 столовій ложці всередину до і після промивання шлунку.

При укусах змій або при підшкірному внутрішньом`язовому введенні токсичних речовин (лікарських засобів в токсичних дозах) місцево протягом 6-8 годин застосовується холод. Показані також введення в місце укусу 0,3 мл розчину адреналіну і циркулярна новокаїнова блокада кінцівки вище за місце потрапляння токсинів. Під час надходженні отрути через дихальні шляхи слід винести постраждалого з приміщення на свіже повітря, звільнити його від одягу, що затруднює дихання, тепло укутати, зігріти грілками, дати прополоскати рот і горло розчином питної соди (1 чайна ложка на стакан води), дати понюхати нашатирний спирт).

При попаданні токсичних речовин на шкіру необхідно обмити шкірні покриви проточною водою або слабким розчином питної соди (1 чайна ложка на стакан води), заздалегідь знявши отруту з поверхні шкіри ватяним тампоном. При потраплянні токсичних речовин в порожнини (пряму кишку, піхву, сечовий міхур) проводиться їх промивання водою за допомогою клізм, спринцювань та ін.

При легких формах порушення дихання - у вигляді пневмоній, трахеобронхітів - необхідна рання антибактеріальна терапія: внутрішньом`язове введення пеніциліну і стрептоміцину. Центральна форма порушення дихання розвивається на тлі глибокого коматозного стану. При цьому необхідно проводити апаратне дихання за допомогою інтубації трахеї або ж за допомогою маски мішком Амбу. Аспіраційно-обтураційна форма виникає в результаті западання язика, аспірації блювотних мас, салівації. У цих випадках необхідно видалити тампоном блювотні маси з порожнини рота і зіву, вставити повітровід і почати допоміжне дихання (за відсутності самостійного). При салівації слід ввести підшкірно 1 мл 0,1% розчину атропіну, при необхідності введення атропіну повторюють.

До ранніх порушень функції серцево-судинної системи, що розвиваються в 1-у добу після отруєння, відноситься токсичний шок, який виявляється різким падінням артеріального тиску, блідістю шкірних покривів, тахікардією, задишкою. В цьому випадку необхідно внутрішньовенно краплинно вводити поліглюкін, гемодез, плазму, глюкозу до нормалізації артеріального тиску. Для боротьби з ацидозом вводять 300-400 мл 4% розчину бікарбонату натрію.

При отруєнні кислотами і лугом для послаблення больових відчуттів слід вводити наркотики (1 мл 1% розчину морфіну, 1 мл 1-2% розчину промедолу, 1-2 мл 0,005 розчину фентанілу, 1 мл 0,1% розчину атропіну), а також глюкозо-новокаїнову суміш (100-200 мл 5% розчину глюкози і 100-200 мл 0,25% розчину новокаїну).

При низькому артеріальному тиску також доцільно внутрішньовенно вводити 60-120 міліграм преднізолону, 1-2 мл 0,2% розчину норадреналіну, 1 мл 1% розчину мезатону. При отруєнні речовинами, що перш за все діють на серце (хінін, хлористий барій, пахикарпін), можуть спостерігатися порушення ритму серця у вигляді брадикардії, аритмії. Для нормалізації серцевої діяльності внутрішньовенно вводять 1-2 мл 0,1% розчину атропіну, вітаміну групи B, серцеві глікозиди - 1-2 мл 0,06% розчину корглікону, 1 мл 0,5% розчину строфантину (повільно), 100 міліграм кокарбоксилази, 1 мл АТФ; проводять також киснетерапію.

Токсична нефропатія виникає при отруєнні антифризом, сулемою, оцтовою кислотою, мідним купоросом, дихлоретаном, та ін. При її лікуванні слід приділити особливу увагу профілактиці можливого розвитку гострої ниркової недостатності. Для цього показані паранефральна блокада, внутрішньовенне введення глюкозо-новокаїнової суміші, 300-400 мл 4% розчину бікарбонату натрію, 400-800 мл поліглюкіну, 10-15 мл 2,4% розчину эуфіліну, 2 мл 2% розчину папаверину, очисні клізми.

Токсична гепатопатія розвивається при отруєннях акрихіном, грибами, дихлоретаном та ін. Клінічно наголошуються збільшення і хворобливість печінки, іктеричність склер і шкірних покривів. Можливі сильний неспокій, марення, що зміняється сонливістю. При невідкладній терапії вводять ліпотропні речовини: 2 мл 20% розчину холин-хлориду в 500 мл 5% розчину глюкози, вітаміни - В6 - 2 мл, В12 - до 100 мкг, до 100 мл 1% розчину глютамінової кислоти, до 40 мл 5% розчину унітіолу, до 1-1,5 л 10-20% розчину глюкози з 16-24 ЕД інсуліну.

При високій температурі тіла (гіпертермії) центрального походження внутрішньом`язово вводять 10 мл 4% розчину амідопірину, 5 мл реопірину, 2 мл 50% розчину анальгіну з додаванням 1-2 мл аміназину, 2 мл піпольфену, 2,5 мг/кг дроперидолу, показано також охолоджування вологим простирадлом, пузирями з льодом.

Судомний синдром зустрічається при багатьох отруєннях (саліцилатами, кислотами, лугами, фосфор-органічними сполуками, пахікарпином, стрихніном та ін.). Хороший ефект отримують від внутрішньовенного введення (повільно) 10-20 мл 2,5% розчину тиопентал-натрію, введення в клізмі по 1-2 г хлоралгідрату з обволікуючими речовинами, прийому всередину 10-20 міліграма седуксену, 2-6 г ГОМК (гамма-оксимасляної кислоти), внутрішньом`язового введення 10-20 мл 25% розчину сірчанокислої магнезії.

Якщо проти даної отруйної речовини є протиотрута, її слід застосовувати відразу ж після проведення екстрених заходів по видаленню отрути з організму хворого, не чекаючи розвитку всіх симптомів отруєння. Цей етап лікування переслідує найважливішу мету - нейтралізацію отрути, оберігання органів і тканин від подальшої дії токсичного агента.  Антидотом при укусі змій служить протизміїна сироватка, при ботулізмі вводиться протиботулінічна сироватка по 5000 - 10000 од. кожної групи (А, В, З, Е) внутрішньом`язово або внутрішньовенно 2-4 рази на добу залежно від тяжкості стану.