"Б-396 «Новосибирский комсомолец» - советская дизель-электрическая подводная лодка проекта 641Б «Сом», установленная 26 июля 2006 года в парке Северного Тушина на берегу Химкинского водохранилища в Москве", - я вспоминал написанную в Википедии статью, идя вдоль длинного зеленого забора. - "Три года прошло, а как попасть туда неясно. Неудивительно, что о ней никто не знает". Наконец, нахожу что-то похожее на калитку.

Захоплююся такими людьми, які, не дивлячись на свої недоліки, живуть повноцінним життям... Ось у цієї жінки повноцінна сім'я - чоловік, дві дитина. І, здається, вона дійсно щаслива.

1. Одружуватися.
Смерть - не перешкода, коли йдеться про любов в Китаї. Там існує “примарне” весілля: практика забезпечення покійних родичів відповідним партнером, живим або мертвим, - неважливо.
Примарні весілля вперше з’явилися в китайських легендах 2 000 років тому, і не покидали з тих пір культурного поля. В деяких випадках вони були способом для жінок-одиначок отримати соціальний статус після смерті. У інших церемонія була шануванням померлого сина, який отримував живих дружин. В обох варіантах весілля виконувало релігійну функцію, допомагаючи померлим бути щасливими в замогильному житті.
Хоч практика одруження померлих зникла після китайської Культурної революції в кінці 60-х, офіційні повідомлення стверджують, що примарні весілля повернулися, і їх число збільшується. В даний час частенько мета такого весілля - дати померлому неодруженому дружину, переважно з числа померлих. Але в нації, де чоловіки перевершують числом жінок в смерті так само, як і в житті, недолік мертвих наречених приводить до вбивств. У 2007 році широко освітлювали два випадки, коли селяни вбивали повій, домогосподарок і жінок, страждаючих розумовими розладами, щоб продати їх тіла як примарних дружин. Гірше того, такі злочини окупаються. Згідно “Вашингтон пост” і “Лондон Таймс” один трунар скуповував жіночі тіла за ціною, що перевищує 2 000$, і продавав їх з метою браку приблизно за 5 000$.

Не практикував цього, але мій друг, який без зимового спорту жити не може і так захопливо розказує про Карпати, що мене надихнув пошукати інформацію про найкращі місця (попередній записі у цьому блозі), попросив розказати історію, що трапилася з ним цієї зими.

Зізнаюся, що я сам не вірив у те, про що він розказував, але він навів деякі факти…

Він також надав відео, як вони проводили експеримент в Києві. Отже, пряма мова:

Правду кажуть, що все таємне рано чи пізно стає явним .. Хотіли зберегти нашу зимову знахідку в таємниці, але оскільки мій російський друг не втримався і злив інфу, та ще й перекрутив, що краще вже я розповім, як було насправді.