До читачів. На цей загадковий рукопис випадково натрапили мирні американські археологи, шукаючи у підвалі палацу кривавого іракського диктатора Саддама Хусейна реліктову зброю масового знищення у вигляді супердрючка, одним змахом якого можна вбити одразу сімох яничарів. Як відомо, супердрючок так і не було знайдено, тоді кривавого Хусейна мирно повісили — аби знав, що не годиться безсоромно брехати на весь світ про такі серйозні речі! Мирні американські археологи завантажились на свій авіаносець і відбули до США. Перепивши нерозбавленого содовою віскі, керівник експедиційного археологічного корпусу бригадний генерал Джон Сміт пробовкнувся про унікальну знахідку перед журналістами під час тріумфального круїзу. Всюдисущі папараці сфотографували артефакт в обіймах генерала, завдяки чому окремі фрагменти тексту стали доступними гауковцям, які володіють давньоарабською мовою.

Нині знахідку вивчають в археологічному відділі ЦРУ. Наскільки відомо редакції, фахівці не виключають можливості підробки… хоча, на їхню думку, ймовірність останньої не перевищує 0,001%. Тим не менш, розуміючи всю сенсаційність знахідки, ми йдемо на ризик і публікуємо власний переклад манускрипту. Нагадуємо, що схожість будь-яких імен і географічних назв з реальними нічого не означає: ще з часів Олександра Пушкіна відомо, що казка — то є побрехенька. Тим паче, казка відомої фантазерки Шахерезади…

Ніч N+1. Килим-літак на двох

…І коли темрява вкрила землю, цар Шахріяр прийшов у гарем до Шахерезади, щоб дослухати вчорашню історію. І мовила Шахерезада:

— Чула я, мій повелителю, що візир вчасно розкрив плани зловмисника. Тамтешній правитель наказав відтяти останньому голову, й небезпека бунту розтанула, немов хмаринка кальянного диму попід стелею. Після цього всі жили весело і щасливо, доки не прийшла до них Руйнівниця живого і Розлучниця зібрань. Але ця історія — ніщо у порівнянні з тим, що чула я про далеку північну державу Аніакру й тамтешніх правителів — Красеня Ю та його візирку Красуню Ю.

— О сестро, — здивувалася Дуньязада, — ніколи не чула я, щоб візирем була жінка! Невже таке можливо?!

— Тим не менш, то є чиста правда, — підтвердила Шахерезада. Цар Шахріяр також здивувався:

— Я неодмінно хочу почути цю дивовижну історію!

— Слухаюся й підкоряюся, мій повелителю! — мовила Шахерезада й почала:

— Чула я, нібито далеко-далеко на півночі є дивна країна — Аніакру. Правовірні володіють там лише відносно невеличким півостровом Мирк, решта ж території знаходиться під владою царя християн Красеня Ю. Традиції цієї віри відрізняються від встановлених пророком Магометом — нехай множиться слава його! — тож і сталося так, що поставив Красень Ю управляти територією Аніакру візира-жінку — оту саму Красуню Ю, після чого зайнявся своїми улюбленими справами: на царській пасиці розводив бджіл на мед. В той же час, розумниця-візирка вправно розводила аніакрунців на гроші… проте то вже інша історія, яку я розповім згодом.

— О Шахерезадо! — вигукнув у розпачі цар Шахріяр. — Невже ти випробовуватимеш мій терпець, не розповівши сьогодні ж про дивовижні аніакрунські методи викачування грошей з населення?!

— Не сьогодні, оскільки терпець мого повелителя такий же довгий, як і його… борода, — грайливо посміхнулася казкарка, і сміх цей підхопила і Дуньязада, і навіть сам Шахріяр декілька разів плеснув у долоні. — До того ж, я тільки-но почала розповідати дуже цікаву історію про неподілений килим-літак, коли ти, благословенний Аллахом…

— Що ж, продовжуй! — кивнув Шахріяр.

— Слухаюся й підкоряюся, мій повелителю!.. Отже, доки розумниця Красуня Ю вправно розводила аніакрунців на гроші, Красень Ю на царській пасиці розводив бджіл на мед. Втім, оскільки дивна держава ця розташована на півночі, клімат там далекий від нашого — отже, взимку тамтешні помешкання потрібно чимось опалювати. Хоча великий Аллах у малозрозумілій милості своїй наділив Аніакру найкращими у світі чорноземами, на лісозаготовельних ділянках аніакрунців не росло нічого, окрім лободи: ліси ж бо тамтешні давно звели під нуль у найбільш варварський спосіб, а виручку від продажу деревини на експорт розікрали. Бур’янами ж палац не протопити… Не дивно, що дрова для опалювального сезону доводилося завозити з іншої північної держави, сусідньої з Аніакру — Великої імперії Яйсор.

Отже, коли цар остаточно викачав весь мед із стільників, а голодні бджоли почали заліплювати воском входи до вуликів, Красень Ю зрозумів: як завжди, зима настала несподівано. Викликав тоді цар візирку Красуню Ю й наказав негайно летіти до яйсорського імператора, щоб у пожежному порядку домовитися про державну закупівлю достатньої кількості дрів на зиму.

— О сестро! Але чому Красень Ю не міг наказати придворним астрологам обчислювати точний час приходу осені й зими, щоб заздалегідь готуватися до настання холодів? — здивувалася Дуньязада.

— А якщо астрологи помилятимуться, то прислав би до них ката, і всі проблеми! — підтримав її Шахріяр.

— Маєш ти і рацію, маєш і кулемет, о мій повелителю, — погодилась Шахерезада. — Недарма ж навчав нас невідомий філософ:

Пришла зима, настало лето —

Спасибо Партии за это!

Проте у тім-то й біда, що не знали бідолашні аніакрунці, якій партії дякувати за настання зими або літа, осені або весни: адже сезонів року в їхніх землях — чотири, а парламентських партій — п’ять, як не крути! Колись одна партія була — вирішили, що то є погано. Проте надалі партій стало сто п’ятдесят, з їхніх лав до ВРУ — себто, Вищого Розбійницького Улусу, — треба було зібрати всього-навсього сорок найзатятіших розбишак… О-о-о, мій повелителю, отут-то і здійнявся абсолютний гембель, бо якій партії дякувати за зміну пори року, не знав ніхто — навіть найкращі астрологи та ворожки на картах Таро плутали помаранчеву підкову з червоним серцем, червону зірку — з рожевою трояндою тощо.

От тому, мій повелителю, в державі Аніакру зима настала, як завжди, несподівано. Тож Красуня Ю почала збираться в далеку путь до імперії Яйсор: парадно-вихідну косу навколо голови заплела, найшикарнішу сукню, діамантами всипану, вдягнула і тільки-но хотіла на килим-літак всістися — як раптом прибіг до ковропорту сам Красень Ю, смикнув розумницю-візирку за косу й виштовхнув геть подалі! Доки Красуня Ю обурювалася негідною поведінкою царя, останній навантажив на килим-літак дорогоцінні вулики і гайнув вище хмар — бачте, згадав раптом, що на час зимової сплячки бджіл краще вивезти подалі в Тарпакські холми, аж на найвищу тамтешню вершину — святу Велрогу, де цілющими є земля, вода, каміння й повітря.

— То що ж робила розумниця-візирка Красуня Ю? — здивувалася Дуньязада.

— Так-так, що вона робила? — запитав і цар Шахріяр. — Адже без килима-літака, вона, мабуть, запізнилася на енергосаміт до правителя імперії Яйсор! А зірвавши масову закупівлю дрів…

— Красуня Ю не зірвала візит, — заперечила Шахерезада. — Вона терміново відшукала антикварний сундук-самохід і запізнилася на зустріч з імператором держави Яйсор — Великим Ведмедем всього лише на дві години. Ясна річ, Великий Ведмідь розсердився так, що жодними словами і приблизно не описати, бо непунктуальність візирки його дуже й дуже образила…

Втім, цієї миті нічна темрява почала відступати, тож Шахерезада припинила дозволену розповідь. Тоді цар Шахріяр відіслав Дуньязаду геть, ліг з Шахерезадою, і вони сплелися в обіймах, і лежали, аж доки не зійшло сонце. А тоді цар Шахріяр вийшов з гарему, пішов у дівану, сів там і вершив суд праведний весь день до самого вечора, з благословення великого Аллаха.

(Далі буде)