Всім гарне село Комарівка. Наближеність до річки просторі луки, густі соснові та мішані ліси створюють тут чудовий, неповторний мікроклімат притаманний виключно цій місцині. Десь в Центральній Європі сюди миттєво проклали б гарні дороги і село процвітало б, живучи виключно за рахунок тисяч любителів «зеленого туризму». Та, як відомо, Україна – це ще не Європа, і реалії таких маленьких, віддалених від промислових міст та доріг, населених пунктів дуже й дуже нерадісні. Не стала виключенням і Комарівка. Тамтешні піщані землі не надто приваблюють сільськогосподарників, а місцевий колгосп «наказав довго жити» вже досить давно. Тому роботи для місцевого люду тут практично немає і комарівчани виживають лише за рахунок молока, що продають та городів. Та й скільки їх залишилось тих комарів чан? Подейкують, що в радянські часи там проживало близько шестисот чоловік. Сьогодні ж залишилось трішки більше восьмидесяти, із них лише дев’ятеро дітей. Дев’яносто відсотків мешканців Комарівки є пенсіонерами. Тому й говорити про якісь райдужні перспективи цього села на сьогоднішній день не доводиться.

Та зрештою подібних до Комарівки маленьких і неперспективних населених пунктів в Україні тисячі, якщо не десятки тисяч. Але є одна особливість, унікальна «родзинка» яка виділяє це село серед інших. І, на жаль, ця унікальність Комарівки дуже неприємна, навіть страшна. Вже близько року тут діються події, які дещо нагадують моторошні подробиці із містичного серіалу «Твін Пікс». Різниця лише одна, точніше дві. У Комарівці, на відміну від містечка Твін Пікс люди ще не гинули. Але вони потерпають від реальних загроз, а не від жахів, вигаданих кіномитцями.
Комарівка горить. Горять копиці сіна, сінники, сараї, будинки. Горить Комарівка вже досить давно. Кобеляцькі правоохоронці стверджують, що саме для цього села притаманним є з’ясовування стосунків за допомогою підпалів. Можливо це відбувається через особливість планування села. Хати тут розташовані дуже далеко одна від одної. А якщо ще й враховувати, що більшість із них є пустками…
Та за останній рік ситуація в Комарівці різко погіршилася. І справа тут не лише у чотирьох пожежах, які місцеві жителі вважають зумисними підпалами. І мають всі підстави вірити в таку версію. Справа ще й в тому, що біля дворищ, на околицях села люди почали знаходити записки із погрозами. Погрозами страшними і недвозначними. «Спалю», «вб’ю», «звалтую» такі обіцянки роздає автор тому чи іншому жителю Комарівки. А за останні кілька місяців у селі зафіксовані і явища своєрідного вандалізму, знущання над пам’яттю померлих. «невідомий» хуліган чи хулігани внадилися на сільське кладовище і почали руйнувати надгробні пам’ятники. Вперше це сталося під час, так званих «гробиків» у поминальний понеділок. Пошуміло, погуділо після цього село та й затихло. Зацементували люди свої могили та й заспокоїлися. А 13 серпня дізналися про новий факт хуліганства. Цього разу недолюдку виявилося недостатньо руйнування пам’ятника. Демонстративно знущаючись із християнських традицій «воно» наділо на один із хрестів кавуна.
І тоді терпіння комарів чан вичерпалося. Вони почали думати, як діяти далі, почали звертатися за допомогою до правоохоронних органів, збиратися на сходки. Весь парадокс ситуації в тому, що жителі Комарівки мають підозрюваного і чимало з них прямо називають прізвище людини, яка на їх думку скоює підпали, пише записки з погрозами, руйнує пам’ятники. Називали вони це прізвище і міліціонерам, і журналістам «ЕК», які побували АН сходці. Правоохоронці, за словами людей, поки що розводять руками і говорять, що не можуть нічого вдіяти. Нібито їм потрібно лише затримати ту людину «на гарячому». Дехто із комарів чан правдами і неправдами провели графологічну експертизу почерку підозрюваного. І вона нібито на 100 відсотків підтверджує правильність підозр. Але та експертиза не має жодної юридичної сили. Потрібен лише висновок фахівців із спеціального інституту. А вони експертизу не проведуть, поскільки не порушена кримінальна справа. А міліція не вбачає в діях тієї невстановленої особи складу злочину. Виходить – замкнуте коло? Що ж робити жителям Комарівки.
На останній за ліком сходці Віктор Труш, агроном із СТОВ «Здобуток» запропонував створити в селі щось на зразок добровільної дружини і пол. Черзі нести нічні чергування. Але чи знайдеться в селі потрібна кількість фізично підготовлених чоловіків? Чорбівський сільський голова Любов Васюта вважає, що люди самотужки не вирішать цю проблему. А допомогти їм можуть лише професіонали-правоохоронці. Інші жителі села лише скаржилися. Скаржилися на те, що не сплять ночами, сидячи під вікном щоб не проспати підпалу. Говорили люди й про ймовірність трагедії, коли в хаті хтось згорить заживо.
Заступник начальника Євген Бондаренко, до якого ми звернулися за коментарем бачить інший вихід із ситуації. Він говорить: «Потрібно, щоб люди уповноважили когось звернутися до суду. І тоді суд направить записки із погрозами на офіційну графологічну експертизу. А якщо почерк підозрюваної особи виявиться ідентичним із почерком автора погроз, то настане час експертизи психіатричної. А вже тоді можна вирішувати питання про порушення справи по статті Кримінального кодексу про хуліганство».
Цікаво, що після візиту «ЕК» до Комарівки до автора цих рядків завітав несподіваний гість. Чоловік назвався добрим знайомими підозрюваної селянами особи. І заявив, що ту людину незаслужено обмовлюють, «підставляють». Запропонував і свій варіант виявлення справжнього палія та вандала. Спосіб той теж вельми непростий і тривалий у часі.
Отже, що залишається? Створювати ДНД, ловити на гарячому, звертатися до суду? А комарівські бабусі продовжують в страхові вночі сидіти під власними вікнами.

Ігор ФІЛОНЕНКО