«Вічний Вогонь у нашому місті.
Сьогодні прийдемо ми до нього врочисто,
І честь віддамо генералу й солдату,
Які не прийшли на сьогоднішнє свято.
Вічні, як вітер, як сонце, як спів,
Вічні, як подвиг навіки віків,
Вічні, бо кривду збороли страшну
У сорок п’яту священну весну.
Вічні, бо правдою стверджені в грім,
Воїни житимуть в серці моїм!»
63 роки тому, як і сьогодні, на землю прийшла яблунево-рожева весна і такий довгоочікуваний Мир. Позаду залишилися тисячі фронтових доріг і братських могил воїнів, які віддали життя заради світлої Перемоги і свободи від німецько-фашистських загарбників.
Ми зустрічаємо свято, велич якого воістину не тьмяніє з роками. Воно щоразу радістю і щемною тугою озивається в кожному серці.
В травні 45-го наші героїчні воїни підняли Прапор Перемоги над рейхстагом. Це був саме той Травень. Визначний і незабутній. Зі сльозами радості. З болем за втрачених товаришів, за сплюндровану і омиту сльозами, але нескорену землю.
У довічному боргу наше покоління перед полеглими і перед тими, кому пощастило пройти через горнило битв і дожити до світлого Дня Перемоги. Все менше залишається їх в строю. Даються взнаки і опалена війною молодість, сирі окопи і бліндажі, голод і холод, хвороби і рани.
Ви показали нам, як треба любити, цінувати і захищати Батьківщину. І ми, молоде покоління, ніколи не допустимо ворога-супостата на рідну землю. Запевняємо, що докладемо необхідних зусиль для того, щоб Пам’ять і свята правда про Ваш подвиг збереглися у віках.
Дорогі наші ветерани! Від усього серця зичимо здоров’я та миру. Нехай не болять ваші рани, хай щастя, радість і добробут будуть у ваших домівках, і хай береже Вас Господь на радість нам, вашим онукам, на довгі і щасливі літа.
З Днем Перемоги!!!
Коли 9 травня на міському цвинтарі одинадцятикласник НВК №1 Вадим Заїка виголошував цю промову, у ветеранів текли по щоках сльози. Всі слухали виступ юнака ледве не в абсолютній тиші. А потім гучно і щиро аплодували.
Багато гарних слів лунало того дня на адресу сивочолих солдатів-переможців. Вітав їх і голова РДА Олег Решетило, і голова райради Володимир Жуков, і міський голова Олександр Ісип. Вітав і районний військовий комісар підполковник Віктор Логвиненко, і голова міської ветеранської організації Олександр Живулько. Але чомусь всі без виключення ветерани особливо виділили виступ безвусого юнака. Можливо, тому, що згадали себе в травні далекого 1945 року? Адже більшість сьогоднішніх ветеранів тієї страшної війни 63 роки тому були саме такими безвусими юнаками, майже хлопчиками. Ті ж, хто був старшим, двадцяти-, тридцятирічним… тих вже не було на цьогорічному святі.
22 хвилини. А якщо зовсім точно – 21 хвилину 54 секунди володіли увагою присутніх інші школярі – Анна Буймола та Олексій Бруслік. Саме їм було довірено зачитати прізвища солдатів і офіцерів, занесених до Книги Пам’яті. Тобто тих, хто вже пішов із життя у вічність. З кожним роком все більше й більше часу потрібно, щоб оголосити всіх, хто занесений в священну Книгу Пам’яті. Невблаганний час робить свою справу. Та доки є молодь, доки є шана і пам’ять, солдати - переможці не підуть з нашого життя остаточно.