П’ятниця 4 липня. Цей день видався надзвичайно насиченим і багатим на події для працівників ЗМІ, котрі працюють на теренах Кобеляцького району. Зранку – «гаряча» сесія районної ради, після якої довго боліла голова. Надто вже бурхливі пристрасті там вирували.
А ввечері був «десерт» у вигляді спільного із співробітниками Кобеляцького райвідділу внутрішніх справ рейду в селищі Білики. Точніше, «відпрацьовували» селище виключно міліціонери, а журналістів, редактора «Колоса» Наталію Пузину та автора цих рядків запросив до селища начальник райвідділу Юрій Сисенко. Анонсуючи цю акцію, він сказав: «Подивитесь на власні очі, в яких умовах ми працюємо, як поводять себе наші дітки, якою є повага до правоохоронців».
19.00, Білицька селищна рада. Першими на місце збору, як і годиться, прибувають місцеві – дільничний інспектор міліції Дмитро Стрюк та голова громадського формування по забезпеченню правопорядку Іван Гадючко. Згодом «підтягуються» співробітники ВБЕЗ, карного розшуку, міліції в справах дітей, сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків. Одним словом, того вечора в Біликах зібрався ледве не весь особовий склад райвідділу внутрішніх справ.
Юрій Сисенко для початку проводить невеличку нараду в присутності преси. Він наголошує, що це вже не перше в цьому році планове «відпрацювання» Біликів. Проводитимуться вони і в майбутньому. Але сьогоднішній рейд має одну особливість. Крім планових спецоперацій «Берег» і «мак», правоохоронці займатимуться збором оперативної інформації щодо резонансних підпалів, які тиждень тому відбулися в селищі. Юрій Віталійович із деякою досадою в голосі підсумовує: «а то розписали журналісти на всю Україну про якогось маніяка. Надрукувати неперевірену інформацію легко, а ось правопорушників… Та нічого, поїздите з нами в рейді - самі побачите, чи легкий хліб у міліціонерів».
Хліб дійсно нелегкий. В цьому довелося впевнитись вже в ході першої частини «відпрацювання». Ми разом із лейтенантом Дмитром Стрюком та Іваном Гадючком розпочали об’їзд так званих притонів. Тобто місць, де полюбляють збиратися п’яниці, наркомани, особи із сумнівною репутацією.
… Господар першої оселі, до якої ми прибули, міцно спав. У двір правоохоронців впустив чолов’яга непевного віку. З усього видно, що він давно знайомий правоохоронцям. «О, Едік. І ти тут,» - вітає чолов’ягу Дмитро Стрюк. Потім всі гуртом довго намагаються докричатися до господаря. Зрештою Толік, так його звуть, просинається і виходить на світ Божий. В цей час частина міліціонерів досліджує міні-городик господаря будинку. Там вперемішку із хирлявою морквою росте такий же непоказний мак. «Хто сіяв?» - лунає суворе запитання. Толік киває на Едіка, той - на Толіка. Хоча, можливо, мак сіяли й не надто путні гості, котрі бувають в цьому обійсті. Всього міліціонери нараховують п’ятдесят кущів цієї красивої і водночас отруйної рослини. Толік з Едіком сідають в машину дільничного інспектора Олександра Попруги і їдуть з ним в селищну раду.
А ми їдемо до громадянина Григорія Б. На нього днями надійшла скарга. Нібито Григорій влаштовує у своїй квартирі гучні вечірки, які затягуються ледве не до ранку. Не сплять гуляки, а з ними і старенькі сусідки-пенсіонерки.
«Гриша-меломан», таке прізвисько даю йому подумки, при зустрічі цілком виправдовує свою репутацію. Він сидить на ганку, як кажуть в народі, «чуманіє». А з невеличкого магнітофончика, що стоїть поряд із ним, лунає гучна музика. Гриша явно під кайфом. Але важко розібрати, під яким. Для бесіди правоохоронці заходять в його малесеньку однокімнатну квартиру. Одразу впадає в очі пляшка дорогого пива «Туборг», яка виділяється на загальному не надто привабливому фоні. Та Іван Гадючко бачить інше. Він, від гріха подалі, прибирає зі столу кухонного ножа досить серйозних розмірів. А потім помічає целофановий пакет із якоюсь травою. Намагаюсь сфотографувати цю знахідку. Гриша-меломан на це реагує досить своєрідно. «Пацан, нічого не трогай, бо вб’ю», - сичить він сердито. Подумки дякую за комплімент, але нічого не «трогаю». «Ану заспокойся!» - сердито гримає на агресивного господаря Іван Гадючко. Той затихає і вкладається спати. Та надовго відійти в обійми Морфея йому не вдається. Експерт, який прибуває на місце події, констатує схожість рослинної речовини в пакеті на коноплю. Вона ж анаша або маріхуана. І хоча Гриша заявляє, що то трава для чаю, йому також доводиться збиратися і їхати до селищної ради. Кілька днів пенсіонери зможуть спати спокійно.
Побували ми й на березі Ворскли в межах Біликів. Там все досить спокійно, не рахуючи «смерть» п’яного скутериста, котрий навіть завести мопеда не може. Раптом з іншої патрульної машини повідомляють про виявлення підозрілого легкового автомобіля.
Старенька «шістка» заглохла біля самої річки. В ній – троє чоловіків. Всі вони – циганської національності. Машина вщерть завантажена металобрухтом. Звичайно ж, ніяких супроводжуючих документів на цей вантаж у циганів немає. З труднощами завівши машину, вони також вирушають за відомою адресою.
Найцікавіше ж було на дискотеці. Вона в Біликах проводиться поряд із кафе приватного підприємця Олександра Бажана. На дискотеці весело. Грає «естрада», і кілька десятків молодих хлопців і дівчат хвацько витанцьовують під якусь «блатну» пісеньку. Інші сидять за столиками і п’ють пиво. Господар закладу стоїть поряд і спостерігає за порядком. Помітивши міліціонерів, журналістів, вітається. По вулиці поряд із дискотекою дефілює із сотню біличан. Дехто із них, ну дуже молодого віку. В цей час їм би вже дома відпочивати належить. Із павільйону навпроти дискотеки за гулянням молоді спостерігають чоловік і жінка середнього віку. Певно, дитину свою виглядають. Хочеться підійти до них поближче і завести розмову. Аж раптом…
Від магазину, де двоє молодиків ремонтують мотоцикл, лунає крик: «Ей, мєнти, козли, йдіть сюди!» - Це кричить один із ремонтників. Він впевнений – його не бачать. Ззаду підходить співробітник ВБЕЗ Сергій Пилипенко і говорить: «Ну, я - мент, я прийшов». Молодик на кілька секунд ціпеніє, а потім починає тікати. Його наздоганяють і саджають у міліцейський автомобіль. До Юрія Сисенка підходить молода дівчина із пляшкою пива в руці. Вона настирливо намагається вияснити, хто він такий і за що забрали її хлопця. А потім починає комусь телефонувати. Сама дівчина представитись забуває, а побачивши фотоапарат, відвертається. Відвертаються і кілька десятків юнаків та дівчат, котрі миттєво сходяться на крик. Пізніше прибуває батько хлопця. «Вашого сина затримали за образу правоохоронців, приїжджайте завтра у райвідділ», - говорить чоловіку Юрій Сисенко.
Вже не весело, а дещо страшнувато. Та подальшого розвитку ситуація не набула. Подивившись на «виставу», молодь розходиться. А через кілька хвилин міліціонери затримують хлопця, який всім зустрічним настирливо пропонував стодоларову купюру. Є підозра, що вона підроблена.
Всього того вечора співробітники міліції склали 12 адмінпротоколів. Дехто із правопорушників буде оштрафований, інші – «відсидять» кілька діб у райвідділі.
А поваги до міліції, до людей у формі в молоді таки немає. Напевне, це неправильне розуміння демократії, котра не має нічого спільного із вседозволеністю. Сподіваємось, з часом вона, повага, з’явиться. Будемо на це сподіватися.
… а в рейді таки цікаво. Та дивитись на таке щодня, вислуховувати образи постійно… Ні, не солодкий хліб в міліції.