Мода на біографічне та документальне кіно призвела до появи на фестивалях класу А все більшої кількості фільмів, присвячених зіркам і минулого, і сьогодення. Звичайно, не стоять осторонь і законодавці кінематографічної моди Канни. На минулому фестивалі одночасно були представлені картина про Марадону (про цю стрічку Еміра Кустуріци "Пошта" вже писала) та фільм Джеймса Тобака про Тайсона (стрічка так і називалася - "Тайсон" - отримала спеціальну відзнаку другої за значенням конкурсної програми "Особливий погляд"). Видатні спортсмени самі презентували картини і мали змогу розповісти про своє життя не лише на екрані. Майк Тайсон, якого гламурні фотографи навіть примудрилися переплутати із фестивальним охоронцем, на відміну від свого аргентинського колеги, явно соромився преси (так що важко було собі уявити, що цю людину звинувачували у зґвалтуванні та нападах), проте зізнався у помилках своєї молодості.

-  Майку, як Джеймсу Тобаку вдалося переконати Вас знятися в цьому фільмі?

- Можливо, тому що я справді довіряв йому і був переконаний, що це достойний проект, вартий моєї уваги. Погодившись узяти участь у даному проекті, я повністю занурився в роботу і вклав у нього всю душу.

- Чи Ви б погодилися ще раз перейти через ті самі переживання, якби у Вас виникла така можливість?

- Під час роботи над фільмом у мене було дуже багато глибоких роздумів. Ми зійшлися на думці, що це добрий час для роботи над компрометувальним та візуально захопливим фільмом. Я, правда, уявляв, що це буде документальне DVD, яке буде продаватися за готівку на розі 125-ї вулиці у Гарлемі. Джеймс, своєю чергою, сподівався, що фільм буде змагатися за "Золоту пальмову гілку". Отже, в нас були різні уявлення щодо комерційних формальностей фільму, але ніколи не виникало сумнівів, що це буде відвертий аналіз мене як особистості.

- Майку, яке послання Ви б хотіли передати цілому поколінню людей, які вважають Вас своїм кумиром та взірцем?

- Чесно кажучи, я ніколи не думав, що можу бути взірцем та кумиром для когось. Але тим не менше, хочу сказати, що завжди варто вірити в себе. Різні люди завжди намагаються збити тебе з ніг, часто принижують і переконують у неодмінній поразці. Не варто перейматися їхніми словами, треба продовжувати боротьбу і не здаватися. Живіть кожною хвилиною свого життя. Оминайте людей, які переконують вас у тому, що ви не в змозі досягнути своєї мети. Життя - це постійний бій, за нього варто боротися.

- Майку, кажуть, Ви не хотіли дивитися фільм. Чого Ви соромилися?

- Мушу зізнатися, мені тяжко спостерігати за собою на екрані. Я дуже самокритичний і часто осуджую себе. Дивлячись на себе з боку, я помічаю всі помилки і слабкі місця. У частинах фільму, де я говорю про особисте життя, я видаюся дуже слабким, вразливим і безпомічним. Чесно кажучи, під час зйомок я не усвідомлював масштабів цього фільму. Я був шокований, коли, прибувши на прем'єру, побачив таку масу папараці. Це змушувало мене нервувати.

- Дуже часто люди, досягнувши Вашого віку (Тайсону - сорок), розпочинають активне політичне життя. Чи можете ви поділитися своїми політичними поглядами?

- Я не керуюся певними ідеологіями.

- Ми бачили фільм про Марадону. Можна сказати, що ви - дві видатні постаті, які мають багато спільних проблем. Це так?

- Можливо. Але я лише недавно почав аналізувати себе. Я жив дивним і диким життям. Я вживав наркотики, вирішував проблеми за допомогою сили, мав справу із небезпечними людьми і сам був небезпечний, спав з чужими дружинами, їх чоловіки потім хотіли мене убити. І я просто щасливий, що я тут. Це справжнє диво.

- Як Ви зуміли змінити своє життя?

- Я багато пережив. Напевно, це навіть добре, тому що зараз я можу констатувати: так, я вживав наркотики, був поганим хлопцем, але я зрозумів це. Я завжди прагнув аналізувати свої вчинки, з того часу, як був здатний аналізувати хоч щось. Я завжди був досить об'єктивним щодо себе, був найстрогішим критиком самому собі - з того часу, як пам'ятаю себе дитиною, що вперше зустрілася з тренером.