Всього: 3485 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 0 Із них: Новачків: 1110 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 752
Вже стало доброю традицією, що делегації кобеляцьких школярів їздять в Західну Україну на святкування Різдва. Три роки тому група учнів із Деменок відвідувала греко-католицький монастир в Івано-Франківську. Організатором тієї поїздки став деменківський священик отець Андрій. Наступного року сільські хлопчаки і дівчата їздили в місто Самбір Львівської області. Але ті, хто побував в обох цих населених пунктах, не приховували – більше їм сподобалось в Івано-Франківську, точніше в його передмісті – Крихівцях. Неповторна душевна атмосфера, котра панує в монастирі сестер Волоченого Слова нікого не залишила байдужим, запам’яталася на все життя. От і у 2009-ому році поїздка на Різдво у Крихівці нікого не розчарувала. Дванадцятеро дітей і дорослих із Вільховатки та Кобеляк потягом тижня жили виключно позитивними емоціями. На кілька днів жителі Кобеляччини відволіклись від повсякденних турбот, жили виключно святкуванням найвизначніших християнських дат. Тиждень без телевізора, політики, без обговорення газових проблем – справжній відпочинок для душі і розуму. Єдиний невеличкий негатив за ці дні був пов’язаний суто з процесом довгої мандрівки із Кобеляк до Крихівців. Та й то, його зрозуміли лише дорослі. Справа в тому, що з Кременчука до Львова ми добирались у гарному, дуже теплому і комфортабельному вагоні. Той вагон вийшов у рейс після переобладнання, яке він пройшов у Польщі. «Наші без роботи сидять, а поляки гроші заробляють», - так прокоментувала цю ситуацію провідниця Наталія. Їдучи назад, шлях від Івано-Франківська до Львова кобеляцька делегація долала на рейсовому автобусі «Ісузу». І це в краю «ЛАЗів»! Щось дивне відбувається в державі на ймення Україна. У всьому іншому інакше як чудовою поїздку не назвеш. Кобеляцьке жіноцтво охоче дізнавалось рецепти 12-ти надзвичайно смачних монастирських страв, скуплялось на знаменитому ринку в Яремчі, допомагало сестрам куховарити. Хлопчаки, яких було більшість, донесхочу награлись у сніжки та накатались зі сніжної гірки. А маленький Валєра Чирва з першого дня буквально закохався у черницю на ім’я Марія Радості, котра була приставлена опікуватись дітворою. Ну й звичайно, кожного дня кобелячани відвідували Службу Божу, а діти вперше в житті сповідались та отримали причастя. Буквально зачарували всіх отець Софрон та Фернандо. Їх вокальним даним може позаздрити будь-який співак. Повертатись додому нікому не хотілось. Вільховатські хлопці відверто зізнавались: «Ми б ще пару тижнів тут пробули, тут цікаво і весело». Дійсно, в Крихівцях цікаво і весело і дорослим, і дітям. І зовсім не страшно. Ніхто нікого не силує і не примушує говорити виключно українською чи відвідувати лише греко-католицьку церкву. Взагалі, говорити про протиріччя із православними у католиків не прийнято. Адже Бог у всіх християн один. І він вчить Любові. А все інше допридумували люди.
Головна 
Вже стало доброю традицією, що делегації кобеляцьких школярів їздять в Західну Україну на святкування Різдва. Три роки тому група учнів із Деменок відвідувала греко-католицький монастир в Івано-Франківську. Організатором тієї поїздки став деменківський священик отець Андрій. Наступного року сільські хлопчаки і дівчата їздили в місто Самбір Львівської області. Але ті, хто побував в обох цих населених пунктах, не приховували – більше їм сподобалось в Івано-Франківську, точніше в його передмісті – Крихівцях. Неповторна душевна атмосфера, котра панує в монастирі сестер Волоченого Слова нікого не залишила байдужим, запам’яталася на все життя.
