Всього: 3485 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 0 Із них: Новачків: 1110 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 752
Показали в новинах по всіх телеканалах сюжети про те, як українські депутати-парламентарії героїчно відмовляються від пільг. І зарплати їм, нещасним, до 5-6 тисяч гривень зменшили, і ліміт на телефонні розмови урізали. І почали вони бідні та нещасні бідкатися, як житимуть на такі гроші у дорогому, надто дорогому Києві. Напевне, комусь з їх фанатів ще й шкода стало народних обранців. Особливо тим жителям якихось Пилипенків, Голиків, Поводів. Вони ж, ті селяни, давно з жиру бісяться. Їм же навіть магазини не потрібні, у них все є. І настільки «є», що втративши роботу вони навіть допомоги по безробіттю не потребують. На 25 сотих землі можна хіба ж так жирувати! І себе прогодувати, і за газ, за світло поплатити, і дітей у «вишах» вивчити. А що, хіба це неправда? Депутати ж прийняли Антикризові закони, значить вони знають. Собі – відмовили у сексі по телефону та кілограмові червоної ікри, селянам – відмовили у виплаті 500-600 гривень допомоги по безробіттю. Всі – у рівних умовах. Та ось днями повернувся із Києва засновник «ЕХО» Сергій Попович. Він був у столиці на з’їзді видавців незалежної преси. Обирали вони там собі нового керівника, говорили про проблеми й перспективи журналістики в Україні. І згадували про те, що для подальшого розвитку свободи слова в нашій державі необхідно приймати нові закони. Під час дискусії всезнаюча київська журналістська братія згадувала про те, що в українському парламенті є своєрідна такса на прийняття будь-якого законопроекту. Нібито за натискання в потрібний момент потрібної кнопки «просять» наші з вами народні обранці півмільйона. І не гривень, а папірців із зображеннями мертвих американських президентів. Потрібно вам 226 голосів для закону про захист преси і свободи слова? Підготуйте, будь ласка, 113 мільйонів доларів. Немає таких грошей? Ну й нічого тоді в розвиток парламентаризму та демократії втручатись. На з’їзді журналісти говорили про те, що вони такої суми не назбирають. Навіть всі разом, рахуючи і Сергія Поповича, котрий приїхав до Києва на маршрутці і тих його колег, хто розпочав видавничий бізнес раніше і зараз їздить на «Бентлі». Прозвучали навіть пропозиції заключити з нардепами бартерну угоду. Вони – закон, журналісти – безкоштовну рекламу під час виборів. Та навряд чи депутати поведуться на таку пропозицію. Знають же – українці проголосують за них у будь-якому разі. Такий вже народ – мазохісти. Люблять до безкінечності на граблі наступати, чекаючи що перше трісне – лоб чи депутати. Тож після «героїчної» відмови від пільг навряд чи наші з вами обранці постраждають. Їм і без зарплати вистачає. А я ось про що думаю. Та невже не можна всім миром зібрати оті 225 мільйонів доларів (по 500 тисяч за голову) і не закон прийняти, а найняти. Отих, розумієте кого. Можливо саме це й буде найдієвішим виходом із кризи?
Головна 
