Всього: 3486 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 1 Із них: Новачків: 1111 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 753
Сьогодні глобальна мережа Інтернет вже встигла стати невід’ємною частиною нашого життя. Вона міцно увійшла у нього так само, як і мобільні телефони, супутникові антени та DVD-програвачі. Сьогодні вже мало хто, навіть у віддаленому селі, жодного разу не чув слів «Google», «E-mail» чи «ICQ». Інтернет став для багатьох вже не екзотичною забавкою, а для декого – просто необхідністю. Звичайно, у дім кожного новосанжарця глобальна мережа ще не простяглася. А там, де Інтернет таки є, він різниться за типами підключення. Донедавна у бажаючих приєднатись до щасливих абонентів мережі Інтернет великого вибору не було. Для підключення потрібно було: 1. Придбати комплект супутникового обладнання. 2. Мати мобільний телефон із увімкненою функцією Bluetooth. При цьому мобільний телефон відігравав роль каналу запиту – він посилав відомості на супутник, назад дані йшли вже через супутникову тарілку. Коштував такий доступ до Інтернету недешево – донедавна 36$ за 1 Гігабайт отриманих даних. Незважаючи на це, даний тип підключення, як фактично єдино можливий, користувався в районі надзвичайною популярністю. Спеціалісти, які займаються встановленням такого Інтернету, говорять, що ще влітку підключення разом із обладнанням і роботою коштувало 750 гривень. Варто було встановити комплект у одній школі – і невдовзі супутниковий Інтернет з’явився майже у всіх освітніх закладах району. Не лишались байдужими і «прості» жителі – новосанжарських «інтернетчиків» запрошували у Нехворощу і Кунцево, Соколову Балку та Маячку, Драбинівку і Супротивну Балку – майже у кожне село. Про Нові Санжари годі й мовити – чи не на кожному будинку поруч із тарілкою супутникового телебачення можна було побачити й «інтернетівську». Та потихеньку ажіотаж навколо супутникового Інтернету зменшився. По-перше, ринок наситився. По-друге, з’явилися альтернативні види підключень. Наприклад, абоненти операторів «Life» та «Utel» могли отримати досить дешевий мобільний Інтернет. Грошей це коштувало зовсім небагато – потрібна лише «мобілка» та гроші/Мегабайти на рахунку. Такий Інтернет, звичайно, не міг похвалитися значною швидкістю: 40 кб/с – майже межа. Але для спілкування по ICQ, надсилання електронної пошти чи перегляду новинних сайтів – цілком вистачало. І нарешті до Нових Санжар дійшло диво сучасних Інтернет-технологій – славнозвісний «ОГО». Спочатку на все велике селище було лише 32 порти, які дуже швидко розійшлися по абонентах. Максимальна швидкість, яку тоді міг запропонувати ВАТ «Укртелеком» - 256 кб/с. Потім проклали оптиковолоконну лінію Машівка – Нові Санжари – Кобеляки. І в кінці 2008-го року додалося іще 144 порти. Сьогодні в селищі вже 208 портів-абонентів «ОГО». Максимальна швидкість Інтернету – 4 Мб/с. Коштує така шалена швидкість не так вже й багато – 200 гривень на місяць; 2 Мб/с – 150 грн.; 1 Мб/с – 100 грн. А від можливостей такого Інтернету просто розбігаються очі! Хочеш – качай фільми, музику, аудіокниги – та все, що заманеться, – хоч цілий день. Хочеш – розмовляй по Skype зі старими друзями та новими знайомими. Ти можеш підключити до комп’ютера веб-камеру і спілкуватись із своїм другом, скажімо, з Москви – і він чудово бачитиме тебе, а ти його. Хіба це не фантастика?! Раніше таке можна було лише уявити або прочитати, приміром, у Жюля Верна.. - Наступного року ми плануємо ввести в дію ще 96 портів цього інтернету, - говорить начальник Новосанжарської філії ВАТ «Укртелеком» Михайло Забрудський. – Поки що пропозиція цілком співпадає з існуючим попитом і всі потреби абонентів ми задовольняємо. До речі, нещодавно пройшла акція, згідно якої абонентам «ОГО» була вдвічі збільшена швидкість Інтернету – з 512 кб/с до 1 Мб/с, з 1 Мб/с до 2 Мб/с – без збільшення абонплати. На жаль, поки що до сіл району «ОГО» не дійшло. Але працівники «Укртелекому» переконані: буде великий попит – мережа протягнеться і до села. Просто сьогодні економічно недоцільно прокладати дороге оптоволокно, встановлювати обладнання для одного чи двох абонентів. Ми завітали до Новосанжарської селищної ради, в яку «ОГО» провели в числі перших – ще у 2007-му році. - Спочатку швидкість була 128 Кб/с і платили ми за це 80 гривень на місяць. Через чотири місяці ми переключились на швидкість 256 Кб/с і стали платити 100 гривень, – розповідає економіст-програміст селищної ради Дмитро Степанов. – А от вдома в мене Інтернет супутниковий – тарілка плюс пакет «Діджус». Дорого, але я рідко ним користуюся. А для чого, цікаво, селищній раді Інтернет? - Щоб із пресою переписуватись, - жартують працівниці селищної ради. – А якщо серйозно, то зараз же і звітність майже уся в електронному вигляді відсилається – до Пенсійного фонду, податкової. З Інтернету ми дізнаємось про нові постанови та закони. А от власного Інтернет-сайту селищна рада досі немає – говорять, що він перебуває у стадії розробки. Як не дивно, але у Новосанжарському районі взагалі поки що не має жодного офіційного сайту – ні районної ради, ні райдержадміністрації. Єдиним, але неофіційним лишається сайт sanzhary.com.ua. Щоправда і він вже давно не оновлюється. Та створення сайтів про Нові Санжари у глобальній мережі – справа часу, або, якщо бажаєте, наступний щабель internet-еволюції. А поки що відкривайте на вашому комп’ютері Opera, Internet Explorer або Mozilla Firefox і заходьте на exo.at.ua – там є багато цікавого.
ОГО - то добре, але з таким обслуговуванням як в Нових Санжарах, то це гівно... А би деякі працівники Укр телекому спробували відірвати зад від стульця то інтернет би робив би краще!
Головна 
