Всього: 3484 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 1 Із них: Новачків: 1109 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2732 Жінок: 752
О пів на дванадцяту п’ятниці, 3 квітня, зал новосанжарського будинку дитячої та юнацької творчості вщент заповнили глядачі. Усі вони прийшли, аби привітати із 65-річчям новосанжарського поета і самодіяльного композитора Миколу Призова. Відзначити чергову ювілейну дату свого життя Микола Іванович вирішив досить оригінально – влаштувавши для новосанжарців справжній звітний концерт. На новосанжарську землю Микола Призов потрапив сімнадцять років тому. Сподобалось йому надворсклянське селище. Він оселився тут і наміцно приріс душею до чарівної природи містечка, до його привітних людей. І від цього міцного союзу почали з’являтися рядки віршів, слова пісень, звуки мелодій. Знайшов Микола Іванович у Нових Санжарах і соратників у любові до музики. І найпершою подругою і колегою по пісні стала Зінаїда Вікторівна Дігтяр. Саме разом із Зінаїдою Вікторівною Микола Іванович і виконав першу пісню концерту. Звичайно ж, про Нові Санжари. - Наш із Зіною Вікторівною дует називається «Сива ластівка». Це значить, що ми, хоч і сиві, але ластівки, - жартує зі сцени Микола Призов. Від новосанжарської влади ювіляра привітав заступник голови районної державної адміністрації Андрій Любко. Він, зокрема, зазначив, що звіт Миколи Призова – це лише «перша ластівка». На черзі подібні зустрічі з іншими митцями Новосанжарщини. А тим часом залом вже пливе сумна мелодія «Ностальгії». Рядок приспіву Микола Призов узяв з вірша ще одного знаного на Новосанжарщині поета і письменника Юрія Дмитренка. Всі ж інші слова і музика стали спільним доробком дуету «Сива ластівка». Вони і виконали тужливу, але таку душевну композицію. Який же поет без кохання? Який композитор без пісні про справжню любов? Микола Призов своє кохання зустрів – разом із дружиною Ларисою вони вже 39 років. Разом не лише радіють дітям та онукам, але й співають. От і пісню «У полон бере весна» на слова Михайла Манька виконало сімейне тріо Призових – Микола, Лариса та їх син Олександр. Продовжилось свято музики піснею «Яблуневий цвіт» на слова Якова Кухаренка у виконанні Миколи Призова і Зінаїди Дігтяр. До цього часу зал вже добряче розігрівся і кожну композицію зустрічав вдячними оплесками. Надзвичайно сподобався глядачам і дует Миколи Призова із викладачем Новосанжарської дитячої музичної школи Юлією Яценко. Не встигли відшуміти оплески, як у зал тихенько зайшло Дитинство. Воно настрибалось, набігалось, нарадувалось і… тихенько засинає. Це Лариса Призов виконує «Колискову», яку її чоловік написав для улюбленого онучка. Під цю колискову так добре засинають маленькі непосиди. Але зал не спав – зал заворожено слухав надзвичайно красиву мелодію і не менш проникливий голос. Розбурхала і розвеселила всіх маленька Таня Юсківець з піснею «Скрипка в мене є». За хвилину на зміну їй приходить більш серйозна музика – дует «Сива ластівка» разом із Іваном Делією виконують пісню про повстанців «Дим по станції». І після кожної пісні – вдячні слова і квіти, квіти композитору. Та не лише з квітами завітали гості. Юрій Дмитренко вручає Миколі Призову козацький хрест ІІІ ступеня, а від Полтавської спілки літераторів нагороджує дипломом за кращу авторську пісню. Вітають Миколу Івановича і колеги з ветеранського клубу «Суботні зустрічі». Багато добрих слів сказала про композитора педагог Старосанжарської школи Людмила Дзюбан. А поет Анатолій Пустовий подарував ювілярові свої віршовані рядки. Піснею «Полтавщина» вітав Миколу Призова інший самодіяльний композитор Новосанжарщини – Петро Скубій з Малого Кобелячка. Пошанувати Миколу Івановича приїхала ціла делегація з Кременчука на чолі з Борисом Куликом, головою спілки літераторів наддніпрянського міста «Славутич». І знову за вітаннями композитора звучать його пісні. «Ворскла чарівна», «Я давно не знаю покою». Завершується концертна програма піснею «Бал-випускний», яку виконують солісти Оксана Левченко, Анна Дев’ятко та Катерина Колодяжна. Хореографічну частину забезпечують учні Новосанжарського НВК із танцювального гуртка «Веселка». Як не прикро, але концерт завершений. Та сумувати ніколи – життя іде далі. - Які б не віяли в країні політичні вітри, які б проблеми не обсідали, все ж треба вірити у те, що здається неможливим. Я - вірю! – говорить новосанжарський поет і композитор Микола Призов.
Головна 
