У п’ятницю, 28 серпня, 46-річний В’ячеслав Куценяк із міста Городок на Львівщині прийшов під обласну держадміністрацію. Тримає плакат із написом: ”Захистіть мене від судді Каралюса — друга Зварича. Я не хочу помирати”. Обіцяє спалити себе під вікнами кабінету губернатора, якщо міліція і влада його не захистять.

— Уже не маю сил боротися проти всьої цієї мафіозної структури, — зітхає Куценяк. — Може, хоч тоді на мене звернуть увагу.

В’ячеслав та його дружина працюють черговими в спецшколі. Донька 21-річна Наталя навчається у Львівському університеті внутрішніх справ, син Юрій, 22 роки, влаштувався на роботу в Державну службу охорони.

2003 року Куценяк оформився як приватний підприємець. Узяв в оренду озеро в селі Милятин. Право на оренду зареєстрував у державному земельному кадастрі, договір уклав із райдержадміністрацією. Почав розводити рибу. Щороку сплачує 3 тис. грн на рахунок сільради та 800 грн водного збору.

Озеро площею 20 га. Зі слів селян, вода така чиста, що її можна пити. Куценяк каже, що три роки тому на нього почав тиснути суддя обласного апеляційного адміністративного суду Володимир Каралюс.

— Їм сподобалося це озеро, — говорить він. — Спочатку підходила Вікторія Каралюсиха. Пропонувала кришу за дві тисячі доларів на рік. Я не дав. Тоді заявила, щоб я забрався звідси: ”Я буду не я, якщо не заберу його в тебе”.

49-річний Володимир Каралюс працює в тому ж суді, де головував Ігор Зварич. Його дружина Вікторія, 42 роки, має в Городку приватну адвокатську контору.

— А в червні цього року на моєму озері з’явилися якісь чоловіки, — розповідає підприємець. — Перебувають тут цілодобово, мене не пускають. Тільки я приїжджаю, як вони мені голову на капот, руки за спину і кажуть: ”Іди, поки не втопили”. Міліція діє проти мене. Я їм дзвоню, прошу забрати з мого озера невідомих, а вони забирають мене.

Торік райдержадміністрація видала розпорядження про припинення дії договору з Куценяком. Подала позов до господарського суду області, вимагала визнати угоду недійсною.

— Напередодні суду мені спалили машину, — веде далі Куценяк. — Вибили вікно, кинули щось усередину. Авто згоріло, але кримінальну справу ніхто не завів. Суд я виграв, але Каралюс продовжує погрожувати. Порушили кримінальну справу проти моєї доньки. Заявили, наче вона з дружиною побили на озері сторожа. То смішно. Каралюсиха пообіцяла, що донька інституту не закінчить. Я боюся, мені ж і наркотики можуть підкинути.

Каралюса захищає адвокат Валерій Мацепура.

— Районна влада працює на суддю, — зітхає той.

Навколо озера зустрічаємо трьох охоронців — кремезних чоловіків у спецформі. Документів не показують. Кажуть: охороняють рибу. З ними двоє сторожів — місцеві жителі Володимир і Марія Макарухи.

— Той Куценяк — кидало, його всі знають, — говорить жінка. Вона без передніх зубів, обличчя червоне. — Брехун, не одних порядних людей кинув. Напозичав грошей і ховається, поночі рибу краде.

45-річний Володимир із побитим обличчям. Правоохоронцям заявляв, що його била Наталія Куценяк.

— Та то я з воза впав, — махає рукою. — Уся ця історія з Куценяком почалася давно. Начальник Державтоінспекції Городка хотів завести тут рибу, але не міг на себе оформити, бо на службі. Домовився з Куценюком оформити на нього і зарибив. А Славік ту рибу давай собі брати. Потім був Гвардєєв — начальник городоцької пожежки, теж повірив. Славік знов гроші забрав і ховався. Потім був бандюга Андрій із Зимної Води. Дав взятку райадміністрації, щоб договір оренди оформили. Куценюк і його кинув. А потім сам пішов до Каралюса, щоб той допоміг зарибити. Ті завезли сюди дві рибовозки риби — й охороняють її.

Вікторія Каралюс називає Куценюка неадекватним:

— Хіба може нормальна людина говорити, що себе спалить? У нього нема жодного акту зарибнення. Документи всі недійсні, — каже вона. Замовкає, коли в неї запитуємо про документи на право ведення діяльності на озері.

До Куценяка ніхто не виходить. Він не наважується себе підпалити. Дізнається, що цього дня львівську в’язницю відвідує Катерина Ющенко. Прямує туди. Міліціонери його проганяють, однак він встигає передати дружині президента листа. Катерина віддає його голові Служби безпеки Валентинові Наливайченку.