Всього: 3486 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 1 Із них: Новачків: 1111 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 753
— Я більше не можу жити, — втирає сльози 24-річнаЮлія Гаєвська із села Шершні Коростенського району Житомирщини. — Немає моїх зайчиків, нікого мені пригорнути. 17 серпня в старому холодильнику ”Донбас” задихнулися 6-річна Яна та на рік менший Юрій Гаєвські.
Юлія охороняє сільську пилораму, її чоловік 29-річний Віктор — будівельник. Четвертий рік живуть із бабусею Юлії. Переїхали в село з Іршанська Володар-Волинського району. — Уранці того дня ми поснідали з дітьми, потім я пішла на роботу, а
Вітя — до брата, — розповідає Юлія. — За малими гляділа моя бабця. — Я весь день копала картоплю, — каже 81-річна Владислава Гончало.
— Малі бігали коло мене. По обіді зникли. Мені стало моторошно. Шукала
їх у кожному закутку. Якраз додому прийшли Юлія з чоловіком. Шукали
дітей разом. У пів восьмого вечора заходжу в хлів. Двері були обперті
дровами, а це дивлюся — відкриті. Перелажу через дрова, відкриваю
старий холодильник, а там мої дітки. Мертві. Тако клубочком один коло
одного сидять. Хрещена мати дівчинки облила дітей водою, викликали
”швидку”. Лікарі констатували смерть. Міліціонери наказали Гаєвським не
чіпати холодильник. 30-річний ”Донбас” так і стоїть у хліві.
— Якраз у день біди снився моєму батькові сон, — розповідає Юлія. —
Ловить він рибу на дві удочки. Раз — і два поплавки пішли на дно. Так і
моїх рибочок не стало.
Цього року Яна мала йти до школи, ходила на підготовчі курси.
— Вони були розвинені, шустрі. Вивчили цифри й букви, — говорить мати, дивлячись у небо.
Головна 
