Всього: 3486 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 1 Із них: Новачків: 1111 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 753
У середу 28 жовтня близько сьомої години ранку в одній із палат центру мануальної терапії помер його засновник, 73-річний Микола Касьян. Микола Андрійович відчував проблеми із здоров’ям вже протягом трьох років. Важка щоденна праця, шалений ритм життя далися взнаки – лікар страждав від численних хвороб шлунково-кишкового тракту, підшлункової залози та серця. Кілька останніх місяців Академік фактично перебував на лікарняному ліжку. Пацієнтів він не приймав. На численних урочистостях, на які його запрошували, як почесного гостя, Микола Андрійович в основному сидів на стільці. Вночі 28 жовтня близько другої години ночі Касьяну стало зле. Через загострення хвороби підшлункової залози почалася кровотеча. Весь час біля ліжка хворого знаходились його дружина Андріана Миколаївна. Після її дзвінка до центру приїхав син Академіка Ян Миколайович, і згодом і реанімаційна бригада ЦРЛ на чолі із головним лікарем Іваном Супруненко. Кілька годин вони боролись за життя свого колеги. Микола Андрійович весь час перебував у свідомості і навіть говорив лікарям: «Не трогайте мене, дайте спокійно померти». За словами Яна Касьяна, який взяв на себе всі клопоти, пов’язані із похованням, похорон повинен відбутися в Кобеляках, 29 жовтня близько 12-ої години дня. Секретар кобеляцької міської ради Сергій Галушко повідомив, що вже виділене спеціальне місце для поховання видатного земляка. Микола Андрійович буде похований на міському цвинтарі поряд із капличкою Всіх Святих. Ця культова споруда була збудована виключно завдяки фінансовій та організаційні підтримці померлого. «Фактично, Микола Андрійович подарував місту каплицю», - сказав Сергій Галушко. Також він повідомив, що на одній із наступних сесій міськради буде вирішуватись питання про спорудження пам’ятника видатному земляку та присвоєння одній із центральних вулиць міста його імені. Із 28 по 30 жовтня розпорядженням міського голови Олександра Ісипа в Кобеляках оголошена триденна жалоба.
Я дуже вдячний Касіяну мені за допомогу мені і багатьом людям.Наше суспільство втратило Велику Людину!Ось кому потрібно було давати Героя України при житті та наслідувати нашій владі його прагнення допомогти людям!Царство йому небесне!
Це велика втрата не тільки для Кобеляк, України чи країн СНД. Це величезна втрата для всього світу. Наразі живу, навчаюсь і працюю в місті Суми. В Кобеляки приїхати не вдалось. Хотілося б і тут зробити якийсь матеріал про цю легендарну особистість. Роблю моніторинг по інтернет-виданням. Що ви думаєте - близько 100 сайтів, із них 50 відомих ЗМІ на перших шпальтах пишуть про це нещастя. На жаль, в деяких виявлено викривленість фактів. Та найбільше вражає, що деякі з іноземних ЗМІ пишуть про Миколу Андрійовича, як про свого земляка. Зрозуміло-то, що він був людиною публічною. Проте я як землячка, приємно здивована, ща наші ментальні, іноді й нецензурні вислови, які розуміють лише городяни, журналісти вдало подали в своїх матеріалах. Панове журналісти, тож давайте не лобіювати на чиємусь горі, а дійсно висвітлювати через призму визнання, адже вони цього варті. Дуже жаль, що місцева громада не подала запит щодо присвоєння Героя України раніше. Чому так? Невже пану міському голові було замало результатів? Цінуймо, шановне пнаство те, що в нас є - а не тоді,як ми його втрачаєм.
Царствие ему Небесное. Многим людям помог. Интересно, какую центральную улицу назовут его именем? Московскую? Ленина? Вспоминаю его речи на Всесоюзных съездах Советов в Москве. Костоправ костоправом. Корректнее присвоить его имя новой улице. Навсегда.
В п'ятницю йтимуть люди прощатися з цією видатною Людиною. Піду і я, думаю з роботи відпустять. На рідкість Касьян був фанатиком своєї справи. Чи видано таке - в 1990 році бути внесеним в Книгу Гіннеса: рекорд - за рік 41215 пацієнтам зробив вправлення хребетних дисків... Якщо розкинути на 365 днів (значить без вихідних) то це по 113 людей в день! І таке ж буває!.. Працював, лікував до останнього, вже старий був, хворий, весь організм знесилений, а він від ранку до вечора, коли не пройдеш біля його центру - черга стоїть... А що ні краплі понтів не було в ньому, то тут ніхто не заперечить - скільки відпахав, а грошей зайвих ніколи не брав, у нього колись на вході в клініку взагалі стояв картонний ящичок і "оплачували" туди всі хто скільки міг за лікування. І ніколи в поганому гуморі не був. І ні грама пафосу - вів себе простецьки завжди... "Москва і Київ нам до сраки, столиця наша - Кобеляки!" так сказав колись, може і грубо трохи, але без зла. Нехай йому земля буде пухом!
Головна 
У середу 28 жовтня близько сьомої години ранку в одній із палат центру мануальної терапії помер його засновник, 73-річний Микола Касьян.
