Відомо, що нирки відіграють важливу роль в організмі людини. Зокрема, вони підтримують рівновагу осмотично активних субстанцій у крові та тканинах, виводять кінцеві продукти азотистого обміну, органічні речовини, беруть участь у процесі метаболізму білків, жирів і вуглеводів, але цим їх функції не обмежуються.

Як “доглядати” і лікувати нирки – про це розмова з головним позаштатним нефрологом місь­ко­го управління охорони здоров’я, завідувачем нефрологічного відділення 5-ї міської комунальної поліклініки м. Львова Ольгою Петрівною Біленькою.

– Ольго Петрівно, хто найбільше страждає через захворювання нирок?

– Хвороби нирок і сечовивідних шляхів трапляються у людей різних вікових груп, але зазвичай – у людей працездатного віку.

Найчастіше людину уражають (друге-третє місця після гострої респіраторної інфекції і перше серед захворювань нирок) інфек­ції сечової системи. Вони зде­більшого виникають у жінок, чоловіки до 50 років хворіють набагато рідше. І лише в більш старшому віці ця диференціація зникає. Якщо ж говорити про іншу важливу групу захворювань нирок – гломерулонефрити, які мають імунний механізм запалення, то статевої диференціації майже немає.

Найчастіше ризик захворювання нирок виникає внаслідок таких чинників:

– перенесені гострі інфекційні захворювання (ангіни, грип, гострі респіраторні вірусні гепатити тощо);

– хронічні вогнища інфекції (тонзиліт, гайморит, простатит, туберкульоз тощо);

– цукровий діабет, захворювання крові, серцево-судинної системи, алергічні захворювання і реакції;

– тривале неконтрольоване вживання медикаментів (знеболювальні, антибіотики, протизапальні);

– зловживання алкоголем, куріння, наркотики тощо.

Небезпека захворювання нирок у тім, що воно може мати прихований (латентний) перебіг і виявитися, коли функції нирок вже порушені. Тобто на стадії ниркової недостатності. Значно краще, коли недуга проявляється у вигляді різкого болю в ділянці нирок, підвищеною температурою, порушенням сечовиділення. Тоді варто звернутися до лікаря, який надасть допомогу.

Часто хворі лікуються самостійно, приймають антибіотики. А коли через декілька днів неприємні відчуття зникають, людина вважає себе здоровою і припиняє лікування. Таке “видужання” небезпечне поверненням хвороби, яку надалі лікувати вже складніше, а перехід гострого процесу в хронічний може призвести до ускладнень. Насамперед слід пам’ятати, що хвороби нирок і сечової системи не можна лікувати самостійно. Без сумніву, цю справу слід довірити нефрологу. На завершальному етапі, коли всі симптоми недуги минули, аналізи нормалізувалися чи значно поліпшилися, можна вживати фітопрепарати, журавлину й інші природні засоби.

– Як дізнатися, що нирки хворі, якщо нічого не болить? До кого слід звертатися?

– За найменшої підозри необхідно звернутися до діль­ничного або сімейного лікаря, який скерує пацієнта на загальний аналіз сечі та загальний аналіз крові, ультразвукове обстеження нирок. Обстеження нирок необхідно проводити майже при всіх хронічних захворюваннях, при під­вищеному артеріальному тиску, при появі набряків. Якщо буде виявлено відхилення від норми, пацієнта треба скерувати до нефролога.

– Ольго Петрівно, дуже часто люди не звертаються до лікаря при захворюваннях навіть горла…

– Нерідко саме ангіна чи хро­нічний тонзиліт призводять до ускладнень. Тому після завершення лікування застуди слід пройти інші обстеження.

– Чи збільшилася кількість за­хворювань нирок за останні роки?

– Останнім часом спостерігаємо зростання захворюваності на інфекції сечової системи. Це пов’язано з багатьма причинами: з по­ліпшенням якості діагностики захворювань, з набутою резистентністю до антибіотиків, ростом гінекологічних захворювань, банальним переохолодженням. Часто до переохолоджень призводить мода, яка передбачає легкість в одязі, особливо серед дівчаток і молодих жінок. Гадаю, ситуація була б кращою, якби у школах більше уваги приділяли культурі здоров’я.

– Чи існують якісь особливості під час лікування нефрологічних захворювань?

– Лікування найбільш поширених інфекційних недуг сечових шляхів полягає у вживанні антибіотиків та уросептиків, згідно з посівом сечі на флору та чутли­вістю до антибіотиків. Якщо хронічний пієлонефрит перебігає з підвищенням артеріального тиску, то призначають медикаменти для його нормалізації.

– Скільки часу зазвичай триває лікування нирок?

– Однозначно відповісти на це запитання важко. Це залежить від складності захворювання, його перебігу. Наприклад, інфекцію сечової системи в стаціонарі лікують 10-14 днів, потім певний час відбувається амбулаторне лікування. Значно довше лікують гломерулонефрит – амбулаторне може тривати до року й більше. Хворі з гострими та з хронічними захворюваннями нирок повинні перебувати на обліку в лікаря для попередження подальшого виникнення можливих загострень.

– Часто роль лікаря беруть на себе аптеки…

– Працівники аптеки в жодному разі не повинні самостійно призначати хворому лікування. Найчастіше це відбувається так: хворий приходить в аптеку й говорить, що в нього, припустімо, запалення сечового міхура – цистит. Звичайно, в аптеці можуть порадити вживати декілька днів ніт­роксолін. Минає кілька днів і симптоми хвороби зникають – людина щаслива. Насправ­ді ж вона недолікувала хворобу. Як наслідок, недуга переходить у приховану стадію і проявляється вже з ускладненнями. Па­м’ятайте, навіть якщо в аптеці вам хочуть замінити препарати, то замі­ну слід узгодити з лікарем, який їх призначив.

– Після того, як хворі пролікувалися у вас, що далі? Яка роль санаторіїв, курортів?

– Хворі з гострим захворюванням нирок після стаціонарного лікування потребують диспансерного спостереження дільничними або сімейними лікарями терміном від двох до п’яти років. Хворі на хронічні хвороби нирок мають перебувати під постійним диспансерним наглядом, періодично лікуватися у стаціонарі під час загострень.

Слід пам’ятати, що санаторно-курортне лікування повинен призначати хворому лише лікар. При хронічному пієлонефриті радимо лікуватися слабо мінералізованими водами в Східниці, Трускавці, Моршині. Натомість хворим на гломерулонефрит рекомендуємо кліматолікування в санаторній зоні, яка за своїми характеристиками наближається до середземноморського клімату, зокрема на Південному березі Криму (Ялта).

– Що можна, а чого не варто вживати після захворювання нирок?

– Їжа має бути різноманітною з достатнім умістом білків, жирів і вуглеводів, високо вітамінізованою, екологічно чистою та збалансованою. Не слід зловживати гострими приправами та спеціями, алкогольними напоями, м’ясними наварами, консервами. Необхідно обмежити вживання солі. Шкодять печінці та ниркам солодкі та мінеральні води. Остерігайтеся фізичних перевантажень, переохолодження, а також високих температур. Дотримуйтеся режиму праці та відпочинку. Будьте оптимістом, цінуйте позитивні емоції.

Розмовляв Василь Худицький