Всього: 3486 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 1 Із них: Новачків: 1111 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 753
Здається, вже неодноразово зарікався не писати і не згадувати про те, що діється в українській "високій" політиці. Та все ж як тій свині із відомої приказки, доводиться споживати той не надто смачний "продукт". Хоча мені особисто всі ті події і лідери давним-давно стали нудними і нецікавими. Давно вмерла й надія на те, що вони здатні на щось більше, окрім виборчих перегонів та покращення власного матеріального благополуччя.
А повернутися до теми "г…на" або української політики, змушує той прикрий факт, що чимало людей навколо і до цього часу всерйоз всім цим цікавляться. Вечорами земляки "прикипають" до телевізорів, дивлячись одноманітні політичні ток-шоу, обговорюють перспективи "помаранчевої" чи "широкої" коаліції, кандидатури майбутнього прем'єра чи спікера.
Дивіться, обговорюйте, сподівайтеся. Саме цього зараз від вас, шановні земляки, лише й потрібно всім тим шулерам і симулянтам, які зібралися в українській владі. Чим більше на них дивишся, тим більше розумієш, що там немає жодної, підкреслюю, жодної світлої постаті, лідера і совісті нації, чи навіть по-справжньому мудрої людини. Одні лише лохотронщики, які придумали для східняків і західняків "замануху" і розводять їх від виборів до виборів. І вже навіть не надто соромляться, не намагаються приховати свою сутність.
Вже півтора місяці, як пройшли вибори, а в нас до цього часу навіть робоча група, яка повинна визначити, де хто сидітиме в сесійній залі, не запрацювала. На "смертну прю" стали помаранчеві з регіоналами і ніяк не поділять посаду, яка й існуватиме лише кілька днів. Це ж так "важливо" для України, для народу - Мартинюк чи Зварич розсадить депутатів по кріслах! От і ламають комедію українські депутати, в той час, як їх польські колеги, відбувши вибори значно пізніше, вже давно працюють.
Чому так? Та тому, що поляки дійсно працюють, а наші симулюють роботу на благо народу.
А народ "роззявивши дзьобики", чекає доки хтось із симулянтів ощасливить його чи зниженням тарифів, чи підвищенням зарплати, чи від армії "відкосить". Не знизять, не підвищать, а "відкосять" лише власних дітей. А в дзьобики покладуть оте, що свиня зарікалась не їсти. Адже якусь поживу для себе у вигляді підвищення зарплати, дотримання прав і свобод, виконання законів можна здобути лише власними силами. Не чекаючи, а вимагаючи, борючись за себе і своїх близьких. Це важко, це небезпечно, це вам не на проплачені мітинги в Київ їздити. Але іншого шляху немає. І перший крок по ньому - хоча б зрозуміти, що вибрали ми симулянтів. А потім не повторити вже напевне в двадцяте одні й ті ж помилки. А повторите... Тоді вічно будете задовольнятися симуляцією повноцінного життя.
Ігор ФІЛОНЕНКО
Головна 
