Всього: 3485 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 0 Із них: Новачків: 1110 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 752
З духовної точки зору, хвороба — це порушення повноцінного зв’язку з
Богом. Чим далі від Нього людина, тим більше вона підвладна темним
силам, які хочуть повергнути людину в абсолютне небуття. Тому джерело
хвороби — гріх. Духовне ставлення до хвороби — не “Чому я хворію?”, а
“Для чого я хворію?”.
Тут проходить поділ між віруючими і невіруючими людьми. Язичницьке
уявлення свідчить про те, що якби ми знали так звані окультні закони
природи, приховані від звичайних людей, це знання зробило б нас
невразливими. Віруюча ж людина шукає причину хвороб не в порушенні
роботи якихось органів або нестачі якихось речовин, а тільки у своїй
зіпсованій гріхом душі.
Святі отці вважають, що хвороба — це дорогоцінний час, коли людина
переживає те, що в будь-якій іншій ситуації пережити неможливо. Адже
коли людина здорова, з’являється ейфорія від уявної невразливості.
„Хочу — зроблю, а хочу — не зроблю”.
Але приходить недуга. Хочеться піти, і не можеш. Хочеться чашку води
набрати, а сил піднятися немає. Врешті-решт, людина опиняється у повній
залежності від інших. Подадуть чашку — пощастило, а не подадуть — так і
лежатиме без неї. У такому стані гостро переживається як самотність,
так і залежність від інших.
Язичницький світогляд абсолютно не під-готовлює людину до хвороб, тому
що шукає причини поза стосунками людини з Богом. Пропонуються вправи,
таблетки, дієти. Одна концепція як панацея пропонує роздільне
харчування, інша — невживання солі, третя — вегетаріанство. І частково
все це спрацьовує. Але, головне — не зцілення, а терпіння хвороби,
засвоєння духовних уроків, які вона дає. Саме тому святі отці завжди
говорили, що хвороба — це відвідини Бога для упокорювання і для
відвернення від гріхів, які стали її причиною. Вона дана для того, щоб
перетворилися, змінилися стосунки людини з Богом, а значить, з
навколишнім світом й іншими людьми. “Хвороби посилає нам Мудрий і
Всеблагий Владика для нашої ж користі”, — говорив свт. Василій Великий.
“Бог часто карає тіло хворобами для того, щоб від покарання низької
частини вища отримала якесь лікування”, — повчав свт. Іоанн Златоуст.
Язичницька свідомість у людині виявляється як віра в так званий
“пристріт”, що нібито призводить до важких хвороб. Християнський
світогляд у жодному випадку не може сприйняти такий погляд на хвороби.
У чому механізм “пристріту”? Людина вважає себе невинною жертвою
“нехороших людей”, які бажають їй зла. І тоді головне завдання — знайти
“сильнішого”, який міг би це “зняти”. Найстрашніше, що людина, думаючи
так, не змінює себе. їй лише необхідно знай-
ти “чарівне” слово, чарівну воду, особливий відвар, який усе зробить сам.
Православне ж розуміння виходить з того, що хвороба — результат
неправильних дій, отже, закликає до внутрішніх змін. Йдеться про
покаяння — головні духовні ліки. Усе наше життя, весь ланцюжок
нескінченних гріхів призводять до того, що майже кожна людина сьогодні
хворіє.
Втім, це не означає пошук якогось конкретного гріха, через який у нас
заболіла голова або живіт. “Хто може зміряти глибину, досліджувати
шляхи Божих доль? Хто зважиться кожного хворого визнати осудженим і
всяку хворобу — вивіскою винності?”, — запитував свт. Філарет
Московський. “Не вважай, що будь-яка хвороба надходить на людей за
гріхи”, — повчав прп. Марк Подвижник.
ЛІКУВАТИСЯ ЧИ НІ?
Усвідомлюючи духовну причину виникнення хвороби, можна прийти до
хибного висновку про непотрібність у земному житті медицини і всього,
що з нею пов’язано. Така думка не підтверджується ні Біблією, ні самим
життям Церкви. При правильному ставленні до хвороби як засобу духовного
переродження людини, лікуватися у земних лікарів можна і потрібно.
На жаль, є люди, які говорять, що ніякі ліки та лікарі не потрібні,
тому що є Бог. “Бог дав хворобу, Бог і забере”, — міркують вони. Цю
позицію сильно критикував Микола Гоголь у “Ревізорі” на прикладі
опікуна богоугодних закладів Земляники. Такий погляд демонструє повну
байдужість і заперечення милосердя та любові до ближнього.
У Біблії сказано: “Господь створив із землі зцілення, і розсудлива
людина не буде зневажати їх” (Сир. 38, 4). Отже, в житті людини є місце
лікуванню.
Що ж до чудесних зцілень без застосування земних ліків, до них треба
ставитися дуже обережно. Вимога чуда для себе говорить про те, що у
людини не все гаразд на духовному рівні. Просто кажучи, це одна з ознак
омани.
БІЙТЕСЯ БУТИ ОБДУРЕНИМИ
До якого ж лікаря звернутись? Адже сучасна медицина досить суперечлива.
З одного боку, існує традиційна медицина, представники якої, перш ніж
отримати почесне звання лікаря, десятки років навчаються, закінчують
аспірантуру, займаються науковою роботою. З іншого — простори газетних
смуг заполонили рекламні пропозиції послуг фахівців з так званої
“нетрадиційної медицини”. Викликає глибокий сумнів не тільки наявність
у цих “фахівців” будь-якої спеціальної освіти, сумнівне саме наукове
обґрунтовування пропонованих ними методів. Не дивлячись на це, клієнтів
у таких лікарів стає з кожним роком все більше.
Що ж вибрати: сміливий підхід “нет-радиційників” або класичну медицину,
яка не обіцяє чудес, але може якщо не вилікувати хворого, то хоча б
полегшити його страждання?
Виходячи зі свого багатовікового досвіду, Церква застерігає і щодо
небезпеки впровадження під прикриттям “альтернативної медицини”
окультно-магіч-ної практики, яка піддає волю та свідо-мість людей
впливові демонічних сил.
Кожна людина повинна мати право й реальну можливість не приймати тих
методів впливу на свій організм, які суперечать її релігійним
переконанням.
ДУХОВНІ ЛІКИ
І все-таки будь-який лікар — лише знаряддя в руках Божих: “від Вишнього
— зцілення” (Сир. 38, 2). Тому, звертаючись по допомогу до лікаря,
необхідно також використовувати всі засоби, які людині пропонує Церква.
Водохресна вода, масло від святих мощей, Таїнство Соборування і,
найголовніше, — Причастя, яке має стати першими ліками в духовній
аптечці православного християнина. Вони, а разом з ними молитва про
лікаря і благословення на застосування призначених ліків допоможуть у
лікуванні тяжких недуг.
Головним при будь-якій хворобі повинно бути усвідомлення того, що
відбувається вона по волі Божій. При розумінні цього не буде страху
перед лікарською помилкою, не буде смутку від неуспішного лікування з
вини недбайливого або неосвіченого лікаря. “На все воля Твоя, Господи”,
— з цими словами людина може перенести будь-яку скорботу і вийти з неї
оновленою, зціленою не тільки тілом, але і душею, а значить, звільненою
від своїх недуг.
Святитель Григорій Двоєслов казав: “Болящі і немічні да пізнають,
наскільки благотворні для спасіння душ тілесні страждання, які
приводять її в самосвідомість і пробуджують від усипляння”. А святитель
Іоанн Златоуст вважав, що той, “хто навчився дякувати Богові за свої
хвороби, недалекий від святості”.
Головна 
