Всього: 3486 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 1 Із них: Новачків: 1111 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 753
Якщо постояти на Лук‘янівський площі досить довгий час, то виникає
дивне почуття подорожі в часі, подорожі в не таке й далеке радянське
минуле. Навколо доживають останні дні будинки здебільшого радянської
забудови: сталінки, хрущовки та виробничі корпуси колишнього потужного
оборонного підприємства ім.. Артема – тут ще не так відчувається
«незаконна забудова» і лише на початку вул. Білоруської стирчить
хмарочос, швидко зліплений на місці дитячого майданчику. Площа ніби
після рясного московського бомбардування: ями, калюжі і вивернуті з
землі трамвайні рейки. Лаковані мердеССеси та Кайєни тут рідкість, а
люди, що юрмляться навколо Лук‘янівського ринку одягнуті у одяг
«практичних» кольорів – сірий, чорний, сіро-чорний та чорно-сірий –
все, як за радянських часів. Кількість «піддатих» чоловіків та компаній
бомжів теж відповідає сов‘єтськім стандартам. Трохи псує загальне
враження «совку» ТРЦ «Квадрат», але це навіть підтверджує те, про що я
хочу написати. Запам‘ятаємо цю сіро-чорну картину і перейдемо до справ наших сумних, поточно-політичних. Перші
3 тижні вересня заклали підвалини до переходу нашого суспільства до
абсолютно нової, неочікуваної громадою системи державної влади. Це не
буде «кучмо стан» з практично необмеженою владою президента. Це не буде
й «паханат» із владою «бригад» і пануванням «понятій» замість законів.
Наступний режим в нашій країні буде мати всі ознаки «перонізму» (від
Евіти Перон – покійної дружини президента Аргентини, яка в очах
аргентинського лохтората була напівбогинею і відзначилася тим, що
роздавала знедоленим верствам населення «бабло» – нічого не нагадує?) Довести? – Легше не буває. Згадаємо
2004 рік – весну, вибори у Мукачевому. Тоді Україна практично вперше
побачила застосування методів «бригадних розборок» у політиці. Бригадні
пацани пана Паульо виконали замовлення шваґра пана Медведчука та пана
Різака і навели соціал-демократичний (об‘єднаний) порядок в маленькому
Закарпатському містечку. Боротися варто було – контроль за кордоном, за
митницею та за потоком «контрабасу». Технологія спрацювала і після
вдосконалення відкріпними талонами та автобусами була застосована
восени на виборах президента. І не провина технологів, що вона не
спрацювала в масштабі країни. Тепер від політ технологічних спогадів
перейдемо до політ технологічного сьогодення. Внесення «суперфосфату» в
електоральний грунт розпочалося ще підчас компанії-2007. Вже тоді
пообіцяли роздавати «бабло» за просто так. І наступного дня після
отримання проміжного поста прем‘єра роздачу розпочали – всім відома
«юлькина тисяча». Але ж, блін, на всіх явно не вистачало, тому і почали
стару-нову казочку про те, що хтось (ну, ясно ж хто) заважає і не дає.
Деякий час Він все «заважав і не давав», але впевненості не було: чи
так вже гіпнотично подіє роздача «бабла», консервів, гречки, обіцянок
солодкого життя і справедливості на лохторат, що він проголосує за будь
яке лайно. І ось в травні відбулися «тести» технології «роздача
слонів нижнім чинам на позиціях». Порівнювались два варіанти: роздача
обіцянок з розумним виглядом ( бука Турчинов) і роздача «бабла» -
гречки з виглядом турботи про «моїх улюблених бабусь» ( Льоня-Космос з
обличчям хворого на розсіяний склероз). Тести показали, що казкам
про справедливість ніц ніхто вже не вірить, а вірять в «бабло». І не
завтра, через рік-два-три, а хоч трохи, але зараз! Взято на озброєння і прийняте до виконання. Дуже
вчасно відбулася повінь, яка дала широкі можливості для само ПіАру.
Деякі кадри телерепортажів нагадували документальні зйомки роздачі
Спасителем п‘яти хлібів тисячам голодних. Картинка була просто супер:
ми на джипі роздаємо, а люди по коліно у воді це отримують. Потім ми
їдемо далі, а люди залишаються з тим всім по коліно у воді. Дуже
нагадало переможні репортажі часів ПомРев: ми-кохані, всі в білому на
барикаді на Банковій закликаємо до штурму цитаделі «кучкізму», люди
готуються до штурму, а ми-кохані, всі в білому в мердеССесі з Андрієм
Клюєвим їдемо на чергові «тьорки» про те як би «прищавого» на місце
поставити. Коротше так: якщо хтось з майже вже поснулих
помаранчевих не прокинеться просто зараз, то за короткий термін ми
країну не впізнаємо, бо зміниться все (хіба що тимчасово кольори
прапору залишаться тими самими): буде в нас парламентська республіка
без зайвого президента (я, наприклад, навпаки вважаю, що у нас посада
прем‘єра зайва, але то таке), буде двопартійна система з виборами по
партійним спискам (тобто виборів більше не буде: президентських немає,
а результат парламентських розігрується на перемовинах лідерів), буде у
нас двомовність з поступовим переходом на російську одномовність (бо
кому ж потрібна солов‘їна, коли все чиновництво користується другою
Державною?), буде у них дешевий газ для своїх (бо нам - населенню газ в
таких обсягах не потрібний) і буде ще безліч чудес для лохторату –
тільки Української України не буде. Тепер спитаємо себе: а навіщо це
їй, йому, їм всім? У них же ж гроші є? – Є! А влада є? – Є! – Той «всьо
чотко»? - Ні! Немає спадковості влади. Кришталева мрія тепер не гроші і
навіть не влада. Тепер мрія – влада спадкова, гарантована, до якої
причетні декілька десятків «шляхетних» родин. Ось саме вони будуть
сидіти на сонячному узбережжі теплого моря, а ми будемо плюхати в
«кліфтє лагерном» по калюжах на своїх Лук‘янівських площах у своєму
лохторальному гетто повз сяючий ТРЦ «Квадрат», в який вхід буде по
перепустках, підписаних місцевим керівником Служби. Зауважу на
останок, що людство не вигадало інших засобів проти «піронізму» окрім
військового перевороту – ну, не існує інших засобів. На військо наше,
яке до того моменту взагалі перетворять на допоміжний асенізаційний
батальйон Кремлівського полку, надії буде мало, тож прийдеться стару
дідову рушницю перепиляти на обріз, а там вже й машингвера здобудемо. Насправді
виходів у українців не так багато: або зараз протистояти брехливому
«перонізму», або зараз в чергове все проср…ти і вже потім протистояти
тому самому брехливому «перонізму», але вже зі зброєю в руках. Тоді
«хтось полізе в льох, а хто під кулі піде». Але особисто я переконаний: все одно переможе Україна!
Головна 
