"Наш мозок легко творить цілий світ уявних істот - духів, богів і чудовиськ, і чим невпевненіше ми себе почуваємо, тим важче чинити супротив цій спокусі", - пише автор статті Майкл Брукс.

Згідно із однією широко поширеною гіпотезою, релігія з'явилася в результаті природного відбору: віруючі краще пристосовані до життя і, відповідно, частіше передають свої гени нащадкам. Загальні вірування допомагали нашим предкам жити згуртованими групами, разом полювати, збирати плоди і дбати про дітей і тим підвищували їх конкурентоспроможність, пояснює видання.

Однак, заперечують деякі вчені, віра у загробне життя та інші безпідставні переконання навряд чи допомагають вижити і продовжити свій рід у суворій реальності. Антрополог Скотт Етрен із Мічиганського університету і його однодумці висувають альтернативну версію: релігія - органічний побічний ефект людського мислення.

Уже п'ятимісячне немовля відрізняє живі істоти від неживих предметів: якщо коробка рухається ніби сама собою, він дивується, зазначає автор. Повір'я, що у сні або в магічному трансі душа може залишати тіло, поширене у всіх народів. Приблизно у кожної другої чотирирічної дитини є уявний друг, а дорослі подумки спілкуються із покійним родичами або вигаданими коханими. Для природного відбору це плюс - така здатність допомагає існувати в заплутаній соціальної ієрархії та вгадувати підступи невідомих нам ворогів, підкреслюють вчені. На неї спирається віра в автономне, у тому числі посмертне життя душі, а звідси лише крок до ідеї Бога.

У формуванні релігії бере участь й інша властивість мозку: гіпертрофоване сприйняття причинно-слідчого ефекту, що змушує бачити зв'язок навіть між випадковими подіями. Воно теж порождено еволюцією: краще втекти від хижака, який тобі примарився, ніж потрапити на зуб до непоміченого. Маленькі діти часто впевнені, що всі предмети існують не просто так - наприклад, гострокінцеві камені з'явилися для того, щоб ними чухалися тварини. Так вони виводять із побутових спостережень концепцію Божественного промислу.

Етрен говорить про "трагедію розумності": людина усвідомлює, які біди можливі, в тому числі її власна смерть. І коли вроджені механізми підказують нам вирішення цієї обтяжливої проблеми - релігійні вірування, ми хапаємося за цей "ключ від нашої в'язниці", зазначає видання. Саме тому у важкі часи люди масово звертаються до релігії.

Вчені, яких опитало виданням, підкреслюють: усе вищевикладене не підтверджує і не спростовує існування Бога або богів, а лише свідчить, що релігійні увірування - це шлях найменшого опору.

Так чи є релігія вродженою? На це питання міг би відповісти експеримент із вихованням групи дітей в ізоляції. Чи з'явиться у них власна релігія? Такий досвід надто аморальний, щоб його втілювати, але вчені вважають, що відповідь буде позитивною.