Пятниця, 27.12.2024, 16:11
Привіт Гість | RSS
 
Головна РеєстраціяВхід Головна сторінка      Вхід      Написати нам
Меню сайту
Наше місто
  • Кобеляцька міська рада
  • Місто Кобеляки
  • Історія міста
  • Розклад руху автобусів Кобеляк
  • Телефони міста (частина 1)
  • Телефони міста (частина 2)
  • Хто на сайті
    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Наші користувачі
    Всього: 3486
    Нових сьогодні: 0
    Нових учора: 0
    Нових за тиждень: 0
    Нових за місяць: 1
    Із них:
    Новачків: 1111
    Продвинутих: 2363
    Журналістів: 5
    Модераторів: 3
    Адмінів: 4
    Із них:
    Чоловіків: 2733
    Жінок: 753
    Наш сайт
    Новини: 16229
    Файли: 8769
    Цікавинки: 3279
    Картинки: 1814
    Анекдоти: 922
    Оголошення: 91
    Тести: 75
    Коментарі: 6189
    Форум: 555/31862
    Новини Полтавщини
    Зв'язок з адміном
    Написати листа адміністратору сайта

    Всі статті » Справи життєві » Творчість [ ]

    Категорії каталога
    Роздуми про життя [35]
    Кримінал [5]
    Творчість [11]
    Літературна творчість
    Бізнес [5]
    Зіркова збірка від ЕХО №19(302)
    Моему сыночку Виталюшке 24 мая 2009 года исполнилось бы 50 лет, а в 40 лет его не стало, нелепая случайность забрала его из жизни. Ему я посвящаю свой крик души.
    40 лет – и зимой, и летом
    Ты здоровенький был, как всегда,
    А сейчас я в печали и боли,
    Нет сыночка теперь у меня.
    Никогда не зайдешь больше к маме,
    Не услышу я голос родной!
    Без тебя вся природа ликует,
    А ты лег навсегда на покой.
    Как я вспомню прошедшие годы,
    Как счастливой была вся семья,
    А теперь для меня это горе
    Тебе матерью стала земелька сыра.
    Ты любил и природу, и солнце,
    На рассвете вставал не ленясь,
    Вы с отцом отправлялись в походы,
    Ничего никогда не боясь.
    Возвращались духовно богаты
    И с розами в рюкзаках.
    Вы готовили вкусно обеды,
    Все горело в ваших руках.
    Нам с отцом ты был крепкой опорой,
    И братьям ты наставничек был.
    Но не стало теперь вас обоих,
    Мир для нас уж теперь и не мил.
    Не смогу я забыть это горе,
    Буду помнить, сыночек, всегда,
    И клянусь, я до самой могилы
    Не забуду тебя никогда.
    В вечной печали твоя скорбящая мама Антонина Жигалова



    МИР
    Мир – это жизнь без боя и крови,
    Мир – это жизнь в голубином лету,
    Мир не пробуй разрушить борьбою,
    Мир – сладость, наполненная любовью.

    Тетяна Мирошниченко
    10-Б кл., Озерської ЗОШ  І-ІІст.




    ***
    Я ласкаю сыночка портрет…
    Мои руки, сынок, постарели,
    Что когда-то качали тебя,
    И ласкали, к себе прижимали,
    Нежно, бережно, очень любя.
    А теперь мы с тобой далеко,
    Аж за тысячи верст
    Заметает следы наши вьюга,
    Для меня путь к тебе стал непрост.
    Я тяну свои руки к портрету,
    Где ты взрослый, печальный сидишь,
    И улыбки на нем твоей нету…
    На меня ты глядишь и молчишь.
    Кто на боль мою сможет ответить?
    Посоветует, как дальше жить?
    Ах, как хочется, чтобы на свете
    Жили рядышком, невдалеке
    Сердцу нашему милые дети!

    Антонина Жигалова



    Родителям
    Хочу для Вас, мои родные,
    Я пару слов сейчас сказать.
    Спасибо Вам за то, что Вы
    Смогли друг друга отыскать.
    За то, что в сложной Вашей жизни
    И мне местечко Вы нашли,
    Что в мои трудные моменты
    По жизни за руку вели.
    Спасибо, милые, за все,
    Что Вы с рождения мне дали.
    За то, что вы со мной делили
    Все Ваши радости, печали.
    Еще хочу сказать «спасибо»
    За доброту, тепло и любовь,
    И что всегда я тем гордилась,
    Что в моих венах Ваша кровь.
    И может эти пара строчек
    Для Вас не будут значить «честь»,
    Но все равно скажу спасибо
    За то, что Вы у меня есть.

    Вікторія Бабець



    Ждала мати сина
    Ждала мати сина
    В старенькій хатині,
    Вишивала вишиванку
    Єдиній дитині.
    Вже зосталося дошити
    Кілька пелюсточок,
    Буде з гордістю носити
    Сорочку синочок.
    А синок все відкладає поїздку до мами
    Так, начебто і не знає,
    Що провідать має.
    Покотились гіркі сльози
    По чорнім стіжочку.
    Хто ж дошиє, мій синочку,
    Тобі цю сорочку.

    Олександра Осадча



    Невідомому солдату
    Ти кров за свободу нашу проливав,
    Поранений, безсилий стріляв ворогів,
    Ти не боявся тих свинцевих куль,
    Що наскрізь пробивали твоє тіло.
    Ти захищав весь світ і Україну
    Та перемоги чекав у лиху годину,
    Та не дождав…

    Тетяна Мирошниченко
    10-Б кл., Озерської ЗОШ  І-ІІст.




    До Дня Перемоги
    Яке це страхіття  - війна.
    Пощади немає нікому –
    У матері сина забрала вона,
    В окопах вмирає солдат.
    Пощади нікому немає,
    І десь у кутку скривавлена доля зітхає.
    О, диво! Кінець війні!
    Салют переможно лунає,
    Україна і мир воскресає!

    Тетяна Мирошниченко
    10-Б кл., Озерської ЗОШ  І-ІІст.

    Категорія: Творчість | Додав: Admin (08.05.2009)
    Переглядів: 717 | Рейтинг: 0.0/0 |
    Система Orphus


    Всього коментарів: 0
    Ім`я *:
    Email *:
    Код *:
    Форма входу
    Пошук по сайту

    Рекомендуємо вам проводити пошук українською та російською мовами

    Корисне


    Опитування
    Останнє на форумі
  • Наука и смысл жизн... >>
  • БЕЗДЕПОЗИТНЫЕ БОНУ... >>
  • Сила слова! >>
  • Кобеляки на Google... >>
  • У кого какой интер... >>
  • Випадкове фото з галереї
    Погода
    Погода в Полтаве, Кобеляках, Новых Санжарах, Комсомольске, Кременчуге, Решетиловке, Козельщине
    Курси валют
    Курсы валют на PROext
    Корисні посилання


    Статистика










                    

    Copyright EXO © 2024, created by KING © 2007 Всі права захищені.
    Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій. У разі передруку матеріалів посилання на exo.at.ua обов'язкове. З питань співпраці пишіть на e-mail: Exo-site[а]bigmir.net