Я за цивільний шлюб це нічого не змінюш ,хіба те що в паспорті стоїть штамп а там ні ось і вся різниця,а якщо люди льблять один одного то і сім"я збережеться і все решта,а якщо ні то і штамп в паспорті не допоможе і ніхто інший Тихіше їдеш, нікому не винен
Sensey, у штампі в паспорті таки є щось. Абсолютно не проти цивільних шлюбів, але посперечаюсь про значення штампу. Бо сама тільки після офіційної реєстрації відчула себе дійсно Дружиною, а не коханою, подружкою чи "сожительницей"
Якщо є любов, то байдуже чи є штамп, чи це цивільний шлюб. Головне щоб була ЛЮБОВ, взаєморозуміння та повага! Хоча, зараз в стосунках на перше місце виступають вигода , ссссекс, або збіг обставин.
Маю неоднозначне ставлення до цивільного шлюбу.Не схвалюю подруг,які народили дітей в цивільному шлюбі.З різних причин:потрібні великі гроші на весілля та й отримуватимуть гроші від держави,як матері одиночки.Отакі жахливі сучасні тенденції.Не схвалюю тривалі цивільні шлюби без узаконення стосунків.Нехай пів року,ну рік на перевірку почуттів.А нащо більше? У мене своя історія життя щодо цивільного шлюбу.Тільки не будьте дуже критичні до мене Грей і Сашко, ви мені подобаєтесь.Йому було 24 мені 17.Я ще ходила в школу він працював.Ми закохані були до нестями.Ми зустрічались.Але того часу було мало.Мені хотілось його бачити чим більше ,тим краще.І в 11 класі стали жити разом.Мені все одно було ,що кажуть люди.Ми не могли один без одного.Одружитись не могли.Я ще не закінчила школу.Звичайно на душі від того було зле.Але ж я кохала і кохаю.Пожили з пів року.Одружились,закінчила ПТУ уже і народила синочка.І я щаслива ,що ми ОДРУЖЕНІ.А не в цивільному шлюбі.Це був мій перший чоловік,який став мені мужом і синові батьком.Я ЩАСЛИВА. "Час минає!" – звикли ви казати. Час стоїть – минаєте ви. Талмуд