Але, на жаль, досить часто буває навпаки...
Моя подруга має досить плачевний досвід цивільного шлюбу. Від цього так званого шлюбу вона народила дитину. Прожили кілька років з так званим чоловіком у мирі й злагоді, поки... він безслідно не зник з нашого міста. От і жив у цивільному шлюбі. Ніяких обовязків, ніякої відповідальності.
Але, не буду категоричною. Все, в першу чергу залежить від самої людини.

2 Вигнавши Бога з свого розуму (відкинувши джерело усього доброго), люди автоматично втрачають справжню любов один до одного, повагу до себе, до людей, втрачають відповідальність, смирення, кротість.
На їх місце приходять злоба (прикрита або ні), гординя, глупота, безвідповідальність, розпуста, роздратованість, невміння вислуховувати і розуміти один одного та інше. Всі ці ганебні якості породжуються в нас самоправедністю, яка випливає з того ж самого безбожжя. Тобто замість праведного Бога ми важаємо себе самі праведними, добрими, гарними (адже нема з ким порівнювати, хіба, що тільки з гіршими ніж ми самі). Кожен намагається поставити себе на місце Творця, Царя.
Ось і виходить наступне.
3устрічаються дві пихаті, самолюбні, безвідповідальні істоти і вступають в офіційний шлюб, який перш за все несе за собою відповідальність. Адже входження в шлюб то є акт відповідальності. Відповідальністості друг перед другом (клятва один одному нести тягарі один одного і підтримувати один одного "...доки смерть не розлучить нас"), перед рідними і суспільством (для цього по суті і проводиться громадська регістрація в наш час, для деяких повторюю по суті а не по формі), перед Небом (вінчання) .
Та, оскільки говорити гарно під час одруження, то одне, а бути гарним в кожну мить свого життя то зовсім інше, то будучи безвідповідальними, пихатими, злими, люди не здатні жити разом. Хіба може скандаліст ужитись зі скандалістом? Пихатий з пихатим? Хіба може сліпий вести сліпого? Вони ж обидва впадуть в яму!
Тому коли настає життя сімейне, яке вимагає від людей самопожертви, кротості, вміння відмовлятися від своїх інтересів за ради загального добра в сім'ї, люди які не навчені усього цього (кротості, смирення, відповідальності, тощо) просто розходяться. Аби пиху, самолюбство кожного з них ніщо не турбувало.
Інші, взагалі, відмовляються нести будь яку відповідальність, навіть формально. І не маючи терпіння живуть в блуді, вибачте, в цивільному шлюбі. Адже це ж добре, займатися чим хочеш з ким хочеш. Обсмоктати один одного. покористуватися собі в задоволення. Якщо вирішу, що він(вона) гарні для того аби обсмоктувати й надалі, то одружусь, а якщо начне напрягати, то як кажуть "я не я і шапка не моя". Головне аби мій егоїзм не чипали. Піду іншого(іншу) шукати яка(який) не буде напрягати його (мій егоїзм).

Давно не спілкувались, Грейчику. До чого тут Бог?
Я говорю про "цивільний шлюб" та ставлення до нього.

Вважаю, що якщо люди кохають одне одного, але існує ряд причин, через які вони не можуть зараз одружитися, то можна продовжувати зустрічатись. А коли буде змога - просто взяти і одружитись, без всякого там цивільного шлюбу. Така моя думка.

Підтримую. В даному суспільстві інакше ніяк. А то люди "обсудять".