Всього: 3484 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 1 Із них: Новачків: 1109 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2732 Жінок: 752
Колись давно, ще в шкільні роки, я поїхав до Києва на екскурсію. Основною метою поїздки було купити «Пепсі-коли», яку в Кобеляки завозили, але простим громадянам чомусь не продавали. Та ще мені дуже хотілось подивитись на так звані «Золоті ворота». Я весь час думав про цю споруду, уявляв собі, що вона виготовлена з чистого золота. Тому взяв з собою на всякий випадок зубило і молоток, бо жив тоді дуже бідно і вважав, що коли відрубаю від цих воріт невеликий шматок золота, кілограма на 2-3, держава від цього не збідніє, а я поправлю свій тяжкий матеріальний стан та куплю магнітофон «Весна», джинси «Монтана» і кросівки «Адідас». І яке ж було моє розчарування, коли побачив, що на тих так званих «Золотих воротах» немає ні грама благородного металу. Мені чомусь запам’яталось сіре каміння, що стирчало із стін, та іржаве залізо. Як мені пізніше роз’яснили, однією з причин, чому ці ворота називались «золотими», було те, що тодішні державні кобилячі-волячі-ослячі-верблюжачі інспектори збирали біля них данину за в’їзд в місто. Тоді ж не було авто, а були коні, воли, бики, тому інспекція так називалась. І так як «бабла» збирали дуже багато, ці ворота називали золотими. Ну так, як зараз називають, наприклад, посаду прокурора: «О, ну в тебе «золота» посада». В газеті «ЕХО» було декілька публікацій Ігоря Філоненка про тяжкі будні працівників ДАІ, про те, як вони пильно слідкують, виявляють і карають порушників. Я й сам часто бачу, як вони стоять в неділю на площі Перемоги і пильнують, щоб не дай Бог хто з базару з грошима додому не поїхав. Ходять чутки та пишуть у газетах, що працівники ДАІ беруть хабарі. За рахунок цього купують собі дорогі автомобілі, будинки, одяг, їжу, цигарки, сіль, сірники, мило та черевики. Багато з вас вже відчули на собі останнє підвищення штрафів, і знаєте тезу про те, що із збільшенням розмірів штрафу автоматично збагачується і особа, яка цей штраф виписує. Ну, наприклад, штраф за непристебнутий пасок безпеки становить 52 гривні. Водієві дешевше дати інспекторові 30 гривень, і цим він буде задоволений на 22 гривні, а міліціонер - на 30 гривень. Юлія Тимошенко і депутати ВР пролили «золотий дощ» на інспекторів ДАІ. Тепер у інспекторів на кожному перехресті «Золоті ворота». Хочу розповісти вам історію, яка трапилась зі мною і працівниками ДАІ. 27 серпня 2008 року я їхав на автомобілі «Таврія». На в’їзді в селище Білики на перехресті побачив машину Державтоінспекції і двох працівників ДАІ. Вони зупиняли майже всі легкові автомобілі. Зупинили і мене. До мого автомобіля підійшов міліціонер. Він сказав, що в мене не пройдений техогляд і це «стоїть» 10 гривень. Я відповів, що техогляд не пройшов по вині працівників ДАІ – не було талонів. І далі виголосив таку промову: «Грошей ніяких давати не буду тому, що я - самий чесний в області, пишу статті в газети, пишу скарги на всіх – прокурорів, суддів, адвокатів, лікарів, міністрів, замміністрів, інспекторів, їхніх конюхів і сторожів. Подаю на всіх в суд, жодного позову не виграв, тому що така моя «юридична доля». Із цієї хвилини, після того, як ви зупинили мій автомобіль, на вас буде заведена спеціальна папка, буде написано 200 скарг. Ви до кінця 2008 року та протягом першого півріччя 2009 року будете писати пояснення. Вам нічого не буде, але вам доведеться годувати і поїти перевіряючих, які будуть перевіряти мої скарги. А це вам влетить у копієчку. Якщо я щось порушив, можете писати хоч 20 протоколів, я буду оскаржувати їх в суді і вони будуть скасовані, тому що я живу по закону, виконую всі норми Конституції, ЦПК, КАС, КПК, КК, Земельного кодексу, Правил дорожнього руху, законів «Про загальну середню освіту», «Про пожежну безпеку», «Про природні монополії» та ще 350 законів, правил, положень, інструкцій, наказів та вказівок і рекомендацій. Та крім цього, у нас самий справедливий і гуманний суд. Всі 97 відсотків рішень, ухвал, постанов суду залишає в силі Верховний суд України. А ті три відсотки, що скасовуються, то і є мої позовні заяви». Отаке я сказав інспектору. Але він ніяк не відреагував на мої слова. Лише сказав: «Давайте документи і пішли писати протокол». Інспектор написав документ, передав його мені. Я дописав у протоколі, що не згоден з претензіями. Вгледівши це, міліціонер не дав мені можливості дописати фразу і підписати протокол. Почав погрожувати мені, що він при зброї і зараз викличе підмогу, мій автомобіль потягнуть на стоянку. А це вже мені влетить у «копієчку». При цьому він на вимогу повернути всі документи почав казати, що я нібито ніяких документів йому не давав, а просто їх загубив. Потім інспектор почав дзвонити по телефону і викликати інший патруль на підмогу. При цьому всі автомобілі, які вони зупинили, він почав відпускати, щоб не було свідків його безчинства. Крім цього, цей «інспектор» почав казати мені, щоб я знімав номера автомобіля. Я відмовився і відповів: «Знімай сам». Кілька хвилин ми доводили один одному свою правоту і взаємно попереджали про відповідальність. Потім я подзвонив у Кобеляцький РВ УМВС і повідомив черговому, що «інспектор» забрав документи і не віддає. Той відповів, що вони виїжджати не будуть і порадив зателефонувати до начальника ДАІ Голтвянського. Що я й зробив. І лише після цього «даішник» з чомусь витягнутим і побілілим обличчям повернув мені всі документи. Яка все-таки в Голтвянського сила слова! Я, обурений діями цього інспектора, наступного дня подзвонив начальнику спеціальної служби, яка слідкує за міліцією. Роз’яснив цьому посадовцю всю ситуацію. А він каже: «Ти виходь із хати, в тебе під дверима вже стоять два моїх «сотрудніка». Я злякався, думаю, що за «фігня», не може бути все так швидко, може він сміється з мене. Вийшов з хати, а біля порогу стоять двоє перевіряючих, один на одного схожі, як дві краплі води, мабуть однояйцеві близнюки. Я їм кажу: - Так може… Вони в один голос: - Ми все знаємо - 150 гривень з легкових, 250 гривень з вантажних. - Я позавчора… - Не треба! - Коли ж воно… - Скоро! - Ну-у-у, суки… - Аналогічно! - Ну ладно, досить базікати, - сказав один із них. – Зараз ми тобі на кінчик носа причепимо записуючий пристрій у вигляді мухи, і ти підеш до Голтвянського. І будеш з ним розмовляти про гроші. А потім ми його будемо ловити». А я їм кажу: «Я ж скаржився на негідну поведінку інспектора, а не на Голтвянського». А вони мені кажуть: «Інспектора Бог накаже, а нам треба піймати когось на «баблові». Приклеїли мені «муху», сказали, щоб я біг до Голтвянського «з високо піднятою головою», бо «споруда» може відклеїтись. Я так і зайшов до начальника ДАІ, «з високо піднятою головою», але поговорити мені з ним не вдалося. Він був десь на виїзді. То я й пішов ні з чим, але з гордо піднятою головою. А близнюки-перевіряючі уздрівши мене раптом згадали, що забули включити свій хитрий пристрій. Крім цього, я оскаржував протиправні дії інспектора по телефонах довіри, номери яких висять в Кобеляцькому РВ УМВС. Той номер, по якому потрібно дзвонити в Київ, взагалі не задіяний. А щодо повідомлення, яке я залишив у Полтавському обласному управлінні УМВС, до цього часу, а минуло півроку, немає ніякої реакції. Потім почалася епопея з оскарженням дій «інспектора» у Кобеляцькій райпрокуратурі. «Перевірку» проводив Василь Волик. В матеріалах перевірки я знайшов письмові свідчення так званих «свідків», прізвища яких Ш. та А. Їх свідчення записані однаково, співпадають слово в слово. Є очевидним, що вони були написані під диктовку. Крім цього, в своїх показах ці «свідки» вказують навіть номери пункту та підпункту Правил дорожнього руху, які я порушив. Бачите, які нині грамотні «свідки», вони знають напам’ять всі Правила дорожнього руху. Василь Волик повинен був опитувати та відбирати пояснення в цих свідків по аналогії з нормами КПК України – опитувати кожного окремо. А він посадив їх поряд в кабінеті і або сам надиктував їм, що треба писати, або дав можливість надиктувати їм пояснення працівникові ДАІ. По-іншому пояснити таку освіченість і одностайність свідків неможливо. До речі, їх на місці події не було взагалі. Виникає питання – як можна добитися справедливості, коли самі працівники прокуратури приймають всі міри для того, щоб штучно створити засоби захисту протиправних дій працівників міліції – знаходять сумнівних свідків, надають можливість їм сфабрикувати пояснення. Ну й звичайно ж, відбувся суд. Відправляла судочинство в даному випадку голова Кобеляцького районного суду Рожкова Наталія Мирославівна. На всі мої доводи, що в ДАІ не було талонів для проходження техоглядів, вона не звертала уваги. Я навіть представив їй службову телеграму, в якій було написано, що талонів дійсно в ДАІ не було. Але «гуманний» суддя проігнорувала навіть офіційний документ. Суддя винесла постанову, в якій було вказано, що на мене накладено штраф у розмірі 17 гривень. Ви уявляєте, яка афера відбувається в масштабах всієї України! Міліція спеціально не надає потрібну кількість талонів для проходження техогляду, а потім людей штрафують, тягають по судах. Та це ж кримінальний злочин! Усвідомлюючи незаконність постанови судді Рожкової Н.М., я оскаржив її голові Апеляційного суду Полтавської області. Десь через місяць прийшла довгоочікувана відповідь, у якій було зазначено, що постанова районного суду була скасована і, відповідно, не потрібно платити штраф 17 гривень. Так мені вдалося зберегти для сімейного бюджету 4 гривні і 60 копійок. Адже на судову переписку я потратив близько 12 гривень. Але ж головне, що справедливість перемогла. Є на Землі правда і справедливі судді. До речі, за шість років судової тяганини по факту каліцтва лікарями мого сина мені все ж таки вдалося виграти один позов до суду… на 17 гривень. А то наговорюють всяке на суддів – то хабарі беруть з позивачів і відповідачів одночасно, то корумпуються. Може й беруть хабарі, але не всі. Ті, що пішли на пенсію, вже не беруть. Моя історія на цьому не закінчилась. Десь у вересні 2008 року до мене додому приїхав перевіряючий з міліції. Він почав мене опитувати, чи бачив я, що інспектору ДАІ давали 200 гривень. І пред’явив заяву, надруковану на комп’ютері дрібним шрифтом. Схожі постанови мені надходили з кобеляцької прокуратури. Та заява була написана на ім’я міністра Луценка і підписана моїм прізвищем. Я сказав цьому перевіряючому, що нічого подібного не писав. Він аж підстрибнув від радості, попрохав письмове пояснення і поїхав. Пізніше ідентична заява надійшла до мене з прокуратури Кобеляцького району. Прокурор прохав її підписати. Але я відмовився. Суть цієї заяви зводилась до претензій у роботі працівників ДАІ. Зокрема, в ній звинувачували «даішників» у неякісній роботі, що призвело до загибелі хлопчика на скутері біля лікарні. Далі було написано, що працівники ДАІ нібито направляють якихось громадян на заправку до Попруги і вони нібито вимагають бензин для ДАІ у великій кількості. А точніше, по 400 літрів на день. Далі було написано, що в родичів начальника ДАІ Голтвянського нібито є станція технічного обслуговування, і технічну діагностику автомобілів усі повинні проводити тільки на цій СТО. Також в заяві скаржились, що за техогляд беруть гроші. Заява ця була написана юридично грамотно і деяку інформацію, викладену в ній, могли знати тільки працівники ДАІ або прокуратури. Я прийшов до висновку, що хтось, скориставшись моїм конфліктом з працівником ДАІ, «зліпив» заяву з надією «підсидіти» Голтвянського. Адже, незважаючи на показну єдність серед працівників міліції, черга на місце начальника ВДАІ дуже велика. От хтось вирішив чужими руками «жар загребти» і «підставивши» колегу зайняти його «золоту посаду». Сумно і гірко на душі після всього цього. В черговий раз впевнюєшся, що в Україні держава живе своїм життям, а народ – своїм, і щоб зняти з посади якогось зажерливого, нахабного і безсовісного чиновника, потрібно, щоб цього захотів ще більш зажерливий, нахабний і безсовісний. По-іншому це неможливо. Людина з мандатом або в погонах може брати хабарі, їздити п’яною за кермом, обкладати підлеглих і непідлеглих матюками і навіть вбивати гомо сапієнсів. І нічого їм за це не буде. Аж доки її «колєги» не підставлять, не підсидять або якийсь більш високопоставлений негідник своєму родичеві це місце не пообіцяє. Скажете, я неправий? А згадайте одного нашого знаменитого міліцієнта, який нафту крав. Де він зараз? Пішов на «повишеніє». А згадайте, як чиновники РДА юних танцюристів ганяли та міліціонерів за петельки тягали. І що? Як керували, так і керують. Я вже не кажу про лікарів, через «кваліфікацію» яких сотні людей загинули. Скрізь своя мафія – міліцейська, лікарська, депутатська чи чиновницька. От зараз у МРЕВ кобелячан і новосанжарців обдирають, як липку. Розказують в «ЕХО», що отримати тимчасовий реєстраційний талон можна за 120 гривень. Брехня! Покажіть мені хоча б одного громадянина, котрий у цю суму вклався. Хоча, можливо, для депутатів та іншого начальства такі розцінки й діють. Тому й мовчать всі наші ради вкупі з РДА про неподобства, які кояться у МРЕВ. Всі ж інші платять по 800 гривень. Тому що тамтешні експерти їздять на «джипах». А їх же, «джипи», заправляти потрібно. А як це зробити на законну зарплату в 2000 гривень? Дійсно, «золотий дощ» полився на «даішників». «Золотий дощ» ллється на всіх, хто якого-небудь портфелика ухопив. Ну нічого, невдовзі на них поллється інший дощик. Теж «золотий».
Головна 
