Всього: 3486 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 1 Із них: Новачків: 1111 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 753
Жили-були на світі звичайний чоловік і дружина. Звали дружину Олена, а чоловіка Іваном. Повертався чоловік з роботи, в крісло біля телевізора сідав, газету читав. Дружина його, Олена, вечерю готувала. Подавала чоловікові вечерю і бурчала, що по будинку він нічого путнього не робить, грошей мало заробляє. Івана дратувало бурчання дружини. Але грубістю він їй не відповідав, лише думав про себе: «Сама — ходить як опудало неохайне, а ще указує. Коли одружувався, вона зовсім іншою була — красивою, ласкавою». Одного разу, коли дружина, щось в черговий раз бурчала, зажадала, щоб Іван сміття виніс. З небажанням відірвавшись від телевізора, він пішов у двір. Повертаючись зупинився у дверей будинку і в думках звернувся до Бога: — Боже мій, Боже! Не склалося моє життя... Невже мені весь вік коротати з такою дружиною буркотливою та непривабливою? Це ж не життя, а муки суцільні. І раптом почув Іван тихий голос Божий: — Біді твоїй, син Мій, допомогти Я зміг би: прекрасну богиню тобі в дружини дати, але сусіди твої зміни раптові побачать, здивуються дуже. Давай вчинимо так: твою дружину Я буду поступово змінювати, вселяти в неї богині дух і зовнішність покращувати. Але тільки ти запам'ятай, якщо хочеш жити з богинею, твоє життя гідне богині стати повинне. — Спасибі, Боже. Життя своє будь-який мужик заради богині може змінити. Скажи мені тільки: зміни коли почнеш з моєю дружиною творити? — Злегка Я зміню її прямо зараз. І з кожною хвилиною буду її до кращого міняти. Увійшов до свого будинку Іван, сів в крісло, узяв газету і телевізор знов включив. Та тільки не читається йому, не до фільму. Не терпиться поглянути — ну хоч трохи змінюється його дружина? Він встав, відкрив двері в кухню, плечем сперся об косяк і став уважно роздивлятися свою дружину. До нього спиною вона стояла, посуд мила, що після вечері залишилася. Олена раптом відчула погляд і обернулася до дверей. Їх погляди зустрілися. Іван роздивлявся дружину і думав: «Ні, змін ніяких в моїй дружині не відбувається». Олена, побачивши незвичайну увагу чоловіка, нічого не розуміючи, раптом волосся своє поправила, рум'янець спалахнув на щоках, і запитала: — Що ти, Іван, так дивишся на мене уважно? Чоловік не придумав, що сказати, зніяковівши сам, раптом промовив: — Тобі посуд, можливо, допомогти помити? — подумав чомусь я. — Посуд? Мені допомогти? — тихо перепитала здивована дружина, знімаючи забруднений фартух, — так я її вже помила. «Ну, треба ж, як на очах вона міняється, — подумав Іван, — покращала раптом». І почав посуд витирати. Наступного дня після роботи поспішав Іван з нетерпінням додому. Ох, не терпілося подивитися йому, як поступово в богиню перетворюють його буркотливу дружину. «А раптом вже богині багато стало в ній? А я як і раніше ніяк не змінився. Про всяк випадок, придбаю я квітів, щоб перед богинею не задкувати». Відкрилися в будинку двері, і розгубився заворожений Іван. Перед ним Олена стояла у вбиранні вихідному, тому самому, що купив він рік тому. Зачіска акуратна і стрічка у волоссі. Він розгубився і ніяково протягнув квіти, не відриваючи погляду від Олени. Вона квіти взяла і зітхнула, злегка вії опустивши, зашарілася. «О, які прекрасні у богинь вії! Який покірливий їх характер! Яка незвичайна внутрішня краса і зовнішність!». Іван був вражений, побачивши накритий стіл посудом з сервізу, і дві свічки горіли на столі, і два келихи, і їжа ароматами божественними захоплювала. Коли за стіл він сів, навпроти дружина Олена теж сіла, але раптом схопилася, кажучи: — Пробач, я телевізор для тебе ввімкнути забула, а ось газети свіжі тобі придбала. — Не треба телевізора, газети теж мені не хочеться читати, все про одне і те ж в них, — Іван відповів щиро, — ти краще розкажи, як день суботній, завтрашній хотіла б провести? Зовсім сторопівши, Олена перепитала: — А ти? — Та два квитки в театр випадково для нас купив. Але вдень, бути може, погодишся ти пройтися по магазинах. Раз нам театр доведеться відвідати, так треба в магазин зайти спочатку і сукню для театру тобі гідну купити. Трохи не бовкнув Іван заповітні слова: «сукню, гідну богині» зніяковів, на неї поглянув і знову охнув. Перед ним сиділа за столом богиня. Обличчя її сяяло щастям, і очі блищали. Усмішка завуальована трішки питальна була. «О Боже, які прекрасні все-таки богині! А якщо хорошіє вона з кожним днем, чи зумію я гідним бути богині? — думав Іван, і раптом, як блискавка, його пронизала думка. — Треба встигнути! Встигнути, поки богиня поряд. Треба просити її і благати дитину від мене народити. Дитина буде від мене і від прекрасної богині». — Про що задумався, Іван, чи то хвилювання бачу на твоєму обличчі? — Олена питала чоловіка. А він сидів схвильований, не знаючи, як сказати про сокровенне. І чи жарт — просити дитину у богині?! Такий подарунок Бог йому не обіцяв. Не знав, як про своє бажання сказати Іван, і встав, скатертинку тереблячи, і вимовив, червоніючи: — Не знаю. Чи можна. Але я. сказати хотів. Давно. Так, я хочу дитину від тебе, прекрасна богиня. Олена до Івана - чоловіка, підійшла. З очей, наповнених любов'ю, щаслива сльоза на щоку яскраво-червону скотилася. І на плече Івану руку поклала, диханням гарячим обпалила. «Ох, ніч була! А, це ранок! Цей день! Яке прекрасне життя з богинею!» — думав Іван, одягаючи другого внука на прогулянку. Володимир Пузаков
Головна 
